Блок. Поема «Дванадцять». Короткий зміст


Чорний вечір, Білий сніг. Вітер, вітер! На ногах не коштує людина. Вітер, вітер - На всім божому світлі! На вулиці холодно й слизько, перехожі сковзають. На канаті, протягненому від будинку до будинку, простягнуть плакат: «Вся влада Установчим Зборам!» Бабуся не розуміє, для чого стільки матерії використане зрячи, з її можна було зшити дітлахам що-небудь корисне. Ремствує на те, що «більшовики заженуть у труну». Вітер хльосткий, Не відстає й мороз! І буржуй на перехресті В комір сховав ніс. Хтось із довгими волоссями лає когось «зрадниками», говорить, що «загинула Росія», імовірно, це письменник. А геть і довгополий - Сторонкою, за замет... Що нині невеселий, Товариш піп? Пам'ятаєш, як, бувало, Черевом ішов уперед, И хрестом сіяло Черево на народ?.. Бариня в каракулі говорить іншої, що вони оплакали, плакали», поскользнулась і впала. Вітер доносить слова повій про те, що й у них були збори, на якому вони ухвалили: «на час - десять, на ніч - двадцять п'ять... І менше - ні з кого не брати...» По порожній вулиці, зсутулившись, іде бурлака. Злість, смутна злість Кипить у груди... Чорна злість, свята злість... Товариш, дивися в обоє!

Гуляє вітер, пурхає сніг. Ідуть дванадцять чоловік. Гвинтівок чорні ремені, Навкруги - вогні, вогні, вогні... У зубах цигарка, прим'ятий картуз, На спину б треба бубновий туз! Воля, воля, Эх, эх, без хреста! У Дванадцять чоловік розмовляють про те, що Ванька з Катькой сидять у шинку, лають Ваньку «буржуєм», згадують, що раніше він «був наш, а став солдат». Револьюционний тримаєте крок! Невгамовний не дрімає ворог! Товариш, гвинтівку тримай, не бійся! Пальнем-ка кулею у Святу Русь - У кондову, В избяную, У толстозадую!

«Хлопці» пішли служити в червоній гвардії - Эх, ти, гор-гірке, Солодке життя, Рване пальтечко, Австрійська рушниця! Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо, Світова пожежа в крові, Господи, благослови!

4

Мчиться молодець, у пролетке - Ванька з Катькой, Ванька в солдатській шинелі, «крутить чорний вус».

У Катьки під грудьми не зажив шрам від ножа, раніше вона мереживній білизні ходила», «з офіцерами блудила». Гетри сірі носила, Шоколад «Міньйон» жерла, З юнкерьем гуляти ходила - Із солдатнею тепер пішла!

Дванадцять нападають на Ваньку й Катьку, стріляють за те, що Ванька гуляв з «дівчинкою чужий». Ванька тікає, Катька залишається лежати на снігу. Револьюционний тримаєте крок! Невгамовний не дрімає ворог!

Дванадцять ідуть далі, всі як і раніше, тільки в Петрухи, що вбив Катьку, що була свою дівчину, «не видать зовсім особи». Інші його утішають, Петруха відповідає: «Цю дівку я любив». Інші вмовляють його тримати «над собою контроль», нагадують, що «не таке нині час, щоб няньчитися з тобою». Петруха «сповільнює квапливі кроки», «він голівку підкидає, він знову повеселів». Эх, эх! Побавитися не гріх! Замикайте етажи, - Нині будуть грабежі!. Відмикайте льоху - Гуляє нині голота!

Ох ти, гор-гірке! Нудьга нудна, Смертна! Ужь я времячко Проведу, проведу... Ужь я темячко Почухаю, почухаю... Ужь я семячки Полущу, полущу... Ужь я ножичком Полосну, полосну!.. Ти лети, буржуй, воробишком! Вип'ю крівцю за зазнобушку, Чернобровушку... Упокій, господи, душу раби твоея... Нудно!

9

Городових більше ні, не чутно шуму, буржуй на перехресті «у комір сховав ніс», поруч «тиснеться вовною твердою хвіст, що піджав, паршивий пес». Коштує буржуй, як пес голодний, Коштує безмовний, як питання. І старий мир, як пес безрідний, Коштує за ним, піджавши хвіст

Розігрується хуртовина, так що за чотири кроки нічого не видно. Петруха із цього приводу поминає бога. Інші піднімають його на сміх, говорять: Від чого тебе упас Золотий іконостас? Додають, що негоже поминати бога, коли руки в Катькиной крові. Крок тримати револьюционний! Близький ворог невгамовний! Уперед, уперед, уперед, Робочий народ!

...І йдуть без імені святого Всі дванадцять - удалину. До всього готові, Нічого не шкода.

Дванадцять ідуть крізь хуртовину, зауважуючи кого-небудь за заметом або будинком, кричать зупинитися, загрожують почати стрілянину. стріляють. «І тільки луна відгукується в будинках». Так ідуть державним кроком - За - голодний пес, Спереду - із кривавим прапором И за хуртовиною не бачимо, И від кулі непошкоджений, Ніжною ходою надхуртовинним, Сніжним розсипом перлової, У білому віночку із троянд - Спереду - Ісус Христос

Если домашнее задание на тему: » Блок. Поема «Дванадцять». Короткий зміст оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.