Будинок мій, білий дім

Серед зелені вишневого садка коштує білий дім. Вона здається мені така ж стара й мудрої, як і моя прабаба, до якої ми з мамою приїжджали погостювати цим улітку.

...Перша зустріч із нею була схожа на казку. Після автобусного пилу й духоти ми зрештою ввійшли в старенький чистий двір - і раптом ока засліпило білим світлом. Під яскравою блакиттю неба, начебто стрічкою, оперезана біля землі чорнобривцями й майорами, стояла невелика хатинка. Її білі стіни обрадувана посміхалися нам і запрошували швидше зайти в гості. «Отут народилася твоя бабуся, і я тут кожним летом відпочивала. Тепер і ти відчуєш, як тут добре», - промовила мама, коли ми переступали стертий поріг

Уже через кілька хвилин я була буквально закохана в цей біленький будинок, що став одним із символів України. Усередині вона теж була біла, а по цих білих стінах біля дверей і печі розцвітали такі ж квіти, тільки намальовані: чорнобривці, майори, астри. Ці квіти були вишиті й на численних рушниках, які прикрашали стіни будинку. Вони були з любов'ю розважені на образах, рамах зі Старими фотокартками й на портреті Т. Г. Шевченко. Під іконами біля довгої дерев'яної лави стояв стіл, а на ньому (теж прикрита рушником) - паляниця

Старенька прабаба дбайливо пригорнула мене до себе. І такою ніжністю й чимсь рідним-рідним огорнуло мене, що раптом підкотили сльози! І враз у цьому будинку все стало моїм, споконвічно рідним: і пекти, і скриня збоку стола, і дивний дерев'яний настил на стовпчиках (виявилося, що він називається підлогу). Я здивовано й ніжно торкалася цих речей, і вони радісно віталися із мною, обіцяючи розкрити родинні перекази й таємниці. Тому що цей біленький будинок назавжди став серцем багатьох поколінь нашого численного роду. Отоді я вперше усвідомила, що білий дім - це чиста совість України, що нічим не заплямувалася в століттях і подіях

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе