ДО ПИТАННЯ ПРО ОРФОГРАФІЧНИЙ РЕЖИМ ВИДАННЯ В НАШЕ ВРЕМЯПОеЗИИ XIX І ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (продовження)


В. Т. Чумаків, письменник И саме останнє на цю підтему. Стих 1862 року «Чим тузі, я не знаю, допомогти;» Друга строфа надрукована майже без вади.

Струнка тополя коштує під вікном, Листи в повітрі всі оніміли. Точно думи всі ті ж і в ньому, Точно судить мене він зі співаком, - Не проронить ні подиху, ні трелі. Як гарні тут парочка все - всі, але ж є видавництва, у яких знищуються абсолютно всі букви е. Але безумовно безглуздим і ганебним смотрится слово ньому, але ж прямо над ним написано оніміли. Така очна рима: ньому - оніміли, що в упор не бачить редактор, але може побачити допитливий читач.

Що ж вийшло? Три строфи в добутку. Рима першої строфи: допомогти - невмочь - ніч, третьої: сну - засну - весну, а другий цитируемой: вікном - і в ньому - співаком.

Запитаємо, а чи дозволено так спотворювати вірші великого поета? Тепер про заміну займенника ея на неї. В 1917-1918 роках Постанови про спрощення російського правопису в Росії виходили як мінімум тричі. Перше 11 травня 1917 року. Його підписав міністр освіти А. А. Мануйлов.

Друге, опубліковане в № 40 Газети Тимчасового Робочого й Селянського Уряду 23 грудня 1917 року й підписано народним Комісаром по Освіті А. В. Луначарским, секретар Дм. Лещенко. Третє, (саме коротке) підписано Луначарским і секретарем Л. Фотиевой 10 жовтня 1918 року в Кремлі.

Воно називається «Декрет про введення нової орфографії». У ньому Рада Народних Комісарів ухвалив: (орфографія документа збережена) I. Всі правительственния видання, периодическия (газети, журнали) і непериодическия (наукові праці, збірники й т.п.), всі документи й папери повинні друкуватися згідно при сем прикладеному новому правопису з 15-го жовтня 1918 року.

II. У всіх школах Республіки: Реформа правопису вводиться поступово, починаючи з молодшої групи 1-й щабля єдиної школи. При проведенні реформи не допускається принудительнаго переучування тих, хто вже засвоїв правила прежняго правопису. Для всіх що вчаться й знову вступників залишаються в силі ті вимоги правопису, котория є загальними для прежняго й для новаго правопису, і помилками вважаються лише порушення цих правил.

Далі йде Додаток з 11 пунктів (у попередньому було 13) і в ньому відсутній текст попередніх Постанов: «Визнати бажаним, але необов'язковим уживання букви «е» (пес, вів, усе). Пункт 10) говорить: «Писати в родовому відмінку однини займенників личнаго женскаго роду ЇЇ замість ЕЯ». У попередніх же було написано: «...женскаго роду її (або її), замість ея». Уже багато разів в останні роки було написано про бажаність не заміняти при перевиданні поезії займенник ея на неї, а тим більше на її [5]. В «Повітряному місті» усього 7 таких випадків. Перший, 1842 рік.

І подушка ея гаряча, И гарячий стомлюючий сон, Другий і третій у стихотворени «Я знав її малюткою кучерявої». 1844. Я знав її красунею; горіли Ея ока священною тишею,- ... Я бачив годину ея благословенья - Дітей у сльозах матір, що покинула;..

Четвертий в «Старому парку»: Над похмурим ялинником проснулася зоря, Але яскравості ея не радувалися птахи;.. И нарешті, останній приклад у вірші «З який я негою желанья». 1863. …Як я любив ея мерцанье, Ея алмазні промені! Але стільки думи мовчазної Не шле мені промінь її (ея?

) ніде, Як у корінь плакучої верби, У твоєму саду, у твоєму ставку. 4 -

Если домашнее задание на тему: » ДО ПИТАННЯ ПРО ОРФОГРАФІЧНИЙ РЕЖИМ ВИДАННЯ В НАШЕ ВРЕМЯПОеЗИИ XIX І ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (продовження) оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.