Духовне становлення людини на війні


Твір по добутку на тему: Духовне становлення людини на війні

Твору Василя Володимировича Бикова вражають читача суворою правдою життя. Його герої, звичайні люди, у важких умовах війни, на фронті або в партизанському підпіллі, знаходять силу волі, готовність відстоювати своє людське достоїнство до кінця. Письменник, самими минулими фронтовими дорогами, прекрасно знає тему, хоче розповісти молодому поколінню про героїчне минуле їхніх батьків і матерів, влити в їхні серця гордість за велике минуле країни

Невелика повість Бикова “Піти й не повернутися” незвичайна для автора тим, що головною героїнею є молода партизанка Зоська Норейко. Проста білоруська “девчатка”, ніколи не відрізнялася особливою сміливістю й самостійністю, жила з матір'ю, мріяла стати вихователькою дитячого садка, вибравши саму мирну професію - турботу про малят. Але доля розпорядилася інакше. Сувора й жорстока війна коректує життя Зоськи, змушує її зайнятися небезпечною й непростою справою - стати зв'язковий у партизанському загоні. Ідучи на завдання, Зоська боїться, як усяка нормальна людина. Але більше незрозумілого, містичного страху темряви й самітності Зоська боїться провалити завдання, підвести людей, що сподіваються на неї. І коли Зоська падає в струмок, чомусь виникає думка, що села вона в калюжу, ніякого виконання завдання не вийде й причиною цьому - Антон, партизан із загону. Злякавшись саме його, дівчина кидається у воду, намагаючись швидше перебратися через струмок, що розлився

Спочатку Зоська рада появі Лохина, але в душі її підспудно росте сумнів: чому Антон іде з нею, її не попереджали про напарника. І коли Антон зізнається, що пішов самовільно проводити дівчину, Норейко в жаху. Це може погубити справу, заради якого вона пережила страх, холод, голод, утому. Антон симпатичний Зоське, вона намагається застерегти партизана від необачного вчинку, а довідавшись про його зрадництво, рішуче повстає проти. Ми із замилуванням спостерігаємо за героїнею, як вона непохитно й рішуче вступає в нерівну боротьбу Сантоном.

Звідки черпає сили це фізично слабка істота? Зоська твердо знає, що з фашистами на одній землі їй не жити. “Отут треба втратити останню совість. Вони ж чуму двадцятого століття... з ними жити неможливо, вони ж звірі... Ми - люди. І ми ніколи їх не приймемо, якщо навіть вони й переможуть. Ти говориш: немає вибору

Вибір є: або ми, або вони. От у чому наш вибір”. Антон здивований, як дівчину “напропагандировали”. Але справа не тільки в пропаганді. А в тій моральній чистоті, духовності, які несе в собі Зоська. Вона не може все красиво пояснити, але точно знає - неможливо прийняти “новий порядок” фашистів. Це значить зрадити матір, ідеали, виховані з дитинства. Слабка фізично, зв'язна виявляється “сталевий” усередині. Вона безмірно хоче вижити, але не кожний ціною

І автор наприкінці повести дає малий шанс героїні. Ми не знаємо, як зложиться подальша доля “маленької партизанки”, але разом із селянкою віримо, що виживе Зоська, розповість правду про Антона, допоможе товаришам у нелегкій боротьбі. Зоська повністю поклалася на людей, що прийшли їй на допомогу. Її перев'язали, запитали, хто неї ранив, але не було сил відповісти

Опам'ятавшись, Зоська бачить над собою небо й розуміє, що її везуть на санях. Той же голос, що пропонував молоко, заспокоює дівчину: “Нічого, девчатка, усе буде добре. Перепряжемо тебе в гарне місце, як-небудь очуняешь. Молода ще, жити будеш, дитинок народиш. Не століття ж цій проклятій війні тривати”. Оптимізмом наповнені останні фрази повести

І читач вірить, що все буде добре. Тільки якою напругою сил і ціною далася ця Перемога?! Письменник всім ходом оповідання призиває не забувати цього

bikov/raznoe_15/

Если домашнее задание на тему: » Духовне становлення людини на війні оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.