Героїня роману Набокова «Лолита»


Коротка історія Лолиті виникає з покаянної сповіді якогось Гумберта, що полюбили героїню, коли їй було дванадцять років, і простились із нею, коли їй було вісімнадцять. Тому оповідання про гірку, грішну любов сорокалітнього чоловіка до дівчинки пронизливо й смущающе відверто, а образ самої Л. (уже померлої до початку оповідання) має двоїсту природу. На всьому вигляді дівчинки, докладно й тремтливо відтвореному оповідачем (русява шапка волосся, сірий^-сірі-блідо-сірі таза, медяного відтінку плечі й т.д.), лежить печатка розмитості, примарності, невірогідності

Існують як би дві Лолиті Одна - звичайна американська дівчинка, аматорка синтетичного морозива, джазу й киножурнальчиков, вихована пошловатой претензійною матір'ю, волею долі оказавшаяся об'єктом агресивної й ірраціональної пристрасті оповідача. Інша - маленький «смертоносний демон», істота з породи «нимфеток» (слово Набокова), що володіє «надзвичайною владою» над Гумбертом.

Демонічна природа Л., виявлена, втім, одному тільки героєві роману, може бути витлумачена по-різному. Маленька Л. і все, що пов'язане з нею, для Гумберта персоніфікує ніколи загублений і ілюзорно знайдений Рай. Але разом з тим це символ Едему з його неміцністю й неодмінним змиевим спокусою

У Л. дві біографії, що не збігаються за часом. Одна - реальна, що благополучно почалася в 1935 р. в одному з американських штатів і закончившаяся смертю від пологів у провінційному місті. Друга (біографія Лолити-нимфетки, фантома, що живе у свідомості героя роману) почалася в Італії в 1923 р. із зустрічі маленького Гумберта з маленької Аннабеллой і закінчилася смертю страждальця-оповідача у в'язниці в 1952 р. Таким чином, Л. - це продовження померлої в дитинстві Аннабелли, що опромінила героїню ностальгічним відсвітом

Однак Лолита нимфетка створена уявою Гумберта не тільки з реалій власного дитячого досвіду. Тією самою мірою вона - плід учених занять рафінованого гуманітарія. Школярка Долорес Гейз сприймається їм через безліч культурних «фільтрів». Вона для героя й Кармен, символ непокірливої жіночності, і навіть Лилит (для Набокова завжди важливі співзвуччя), апокрифічна перша дружина Адама, що згодом перетворилася вдемона.

Реальна Л. брехлива, вульгарна, свавільна, порочна. Вона сама спокушає що растерялись Гумберта, а потім біжить від нього - ненаситного й ревнивого «папаши» - до такого ж літнього драматурга, біжить, щоб бути вигнаної цим витонченим розпусником

У романі Л. існує переважно в сприйнятті оповідача. Про неї читач довідається тільки від Гумберта. Період скитаний Л. після втечі освітлений украй скудно. Це й зрозуміло: героїнею роману є фантом, а риси реальної Л. входять у нього як неминучі складові. Коли ж з'ясовується, що оповідач любить героїню, незважаючи на її «похилий» вік (сімнадцять років), у той час як нимфетке не може бути більше чотирнадцяти, незважаючи на її вагітність, що спотворює, оповідання виявляє досі неявну трагедійну глибину й з історії хворобливої пристрасті якогось нимфолепта до нимфетке перетворюється у вічну історію нерозділеної, нероздільної любові

Образ Л. - один із самих популярних жіночих образів у літературі XX в., а слово «нимфетка» стало частиною повсякденного лексикона наших сучасників. При цьому треба помітити, що, перетворившись у т.зв. транскультурние символи, «Лолита» і «нимфетка» втратили багато значеннєвих обертонів, метафоричну складність образа, створеного Набоковим. Тепер обоє слова вживаються в значенні «звабний, кокетлива дівчинка-підліток».

Если домашнее задание на тему: » Героїня роману Набокова «Лолита» оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.