Гонтар – Постмодернізм у Франції: Визначення, критерії, періодизація


М. Гонтар ПОСТМОДЕРНІЗМ У ФРАНЦІЇ: ВИЗНАЧЕННЯ, КРИТЕРІЇ, ПЕРІОДИЗАЦІЯ (Постмодернізм: парадокси буття. Щорічник "Людин, образ і сутність". - М., 2006) Терміни «постмодерністський» і «постмодернізм» (префікс «пост» пишуть те разом, те через дефіс) використовуються для визначення або літературного періоду, або естетики й викликають безліч споровши й розбіжностей. Справа не тільки в тім, що слово «постмодернізм» має різні значення в США, Канаді, Японії, Європі, але й у тім, що в самій Європі є ті, хто використовує це слово як прийменник для констатації спаду й регресії (еклектичні постмодернисти, неоконсерватори), і ті, хто перетворює його в аргумент для критичного перегляду модернізму, для нового просування модерністського проекту (експериментальні постмодернисти , яких я назву, піклуючись про симетрію, новими лівими).

Моя ціль полягає в тому, щоб застосувати це поняття до аналізу французького роману й подивитися, чи дозволяє воно, крім того, що служить журналістським слоганом, запозиченим зі США, осмислити ту соціокультурну реальність, що виникла в Європі, починаючи з 80-х років, і досягла своєї критичної фази приблизно в 1989, у момент падіння Берлінської стіниВизначення Перше зауваження Постмодернізм, про яке тут піде мовлення, пишеться в одне слово, без дефіса, на противагу його написанню в Анри Мешонника, відомого супротивника цього явища , або в Кристиана Рюби, що попитались синтезувати модерн^-модерн-пост-модерн/ непро-модерн. Чому я вибрав таку орфографію, якої дотримується й Ж. -Ф. Лиотар ? Так тому, що такий неологізм породжує специфічний концепт, позбавлений песимізму, що втримується в префіксі, не заслоняє обрій епохи складеним словом, чия апорія малює кінець явища, що не змогли перевершити. В останньому випадку й виникають гасла: «кінець сучасності», «кінець історії», «кінець філософії» і т.п., які можуть викликати підозру, начебто в них поставили під сумнів те, що не змогли зрозуміти. Постмодернізм, про яке я веду мову - це не антимодернізм, але критична констатація відхилень від модерністського проекту, відчуття якогось виходу за межі. Визначивши це, перейдемо до проблем дефініції, використовуючи той ракурс, що підкреслить розходження між модернізмом і постмодернізмом. * * * Часто повторюють, що модернізм - це думка століття Освіти, віра в те, що раціональність, завдяки безперервному прогресу науки й техніки, веде до все більшої емансипації людини в усі більше вільному суспільстві Такий зміст Історії по Гегелю, такий же він і по Марксові. Фундаментальні категорії модернізму це розум, інновація, експериментальність і прогрес. Звідси - важливе значення авангарду в естетическом модернізмі, що нас у цьому випадку й цікавить Логіка, що має на увазі таке бачення нестримного людського становлення, піднімає діалектичну логіку, що витягає з бінарної опозиції універсальний синтез, тобто вищий порядок, якийсь можна назвати Змістом Історії і який рівною мірою стимулює науки, мистецтва й культуру. Одним з недавніх результатів модерністської трансформації в області гуманітарних наук був структуралізм, що ґрунтується на принципі бінарних опозицій Перелічу по пам'яті відомі лінгвістичні опозиції: жіночий рід/чоловічий рід, мова/мовлення, синтагма/парадигма, денотация/коннотация, поверхнева структура/глибинна структура..., а самим наочним прикладом подібного структуралістського модернізму мені здається семиотическая граматика Греймаса; вона наполягає на універсальності нарративной форми, відштовхуючись від системи бінарних опозицій, що розгорнуто в нарративной програмі за допомогою встановлення чотирьох позицій логічного квадрата. На тім же принципі засновані здебільшого й таксономії Женетта (буквальний/референциальний, вимисел/склад), не згадуючи інших стилістичних теорій, і, зрозуміло, ми многим зобов'язані цьому типу аналізу, що обогатили дослідження поетики у Франції в 60-е роки. Додамо сюди появу кібернетики, що народилася після Другої світової війни; вона відкрила в саморегулюючих системах універсальну модель функціонування, застосовну не тільки до наукових, але й до сучасних соціальних і політичних систем: до опозиції правого й лівого в демократіях, до протистояння пролетаріату й капіталу в марксизмі, до напруженої рівноваги військових блоків під час холодної війни. Коротко говорячи, модернізм заснований на бінарному порядку діалектичного типу, що дозволяє осмислювати єдність-сукупність, чи йде мовлення про літературний твір як структурі, про суспільство як системі або про ідентичність суб'єкта, що виявляється в опозиції «я - інший». Але самі результати діалектичної системи і її претензії на універсальність синтетичного подолання опозицій пояснюють і вага таких відхилень, як різноманітні форми тоталітарного імперіалізму, ГУЛАГ і Освенцим, атомна бомба й економічна криза, що змушує постіндустріальні суспільства розділяти технічний модернізм і модернізм соціальний (це показує Иммануил Валлерштейн у своїй книзі «Після Лібералізму» ). * * * Що ж стосується постмодернізму, то він народжується з усвідомлення складності й безладдя, перші ознаки яких з'явилися вже на самому початку XX століття з розвитком фізики елементарних часток і квантової механіки. Ці теорії, на противагу ідеї детермінізму, зробили очевидними поняття нестабільності й непередбачуваності, сформульовані в знаменитому принц

Если домашнее задание на тему: » Гонтар – Постмодернізм у Франції: Визначення, критерії, періодизація оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.