“Історія закордонної літератури XIX століття” Чеська література


Чеське Відродження Розвиток чеської національної культури й літератури в XIX столітті органічно пов'язане з підйомом національно-визвольного руху в країні проти гніта з боку Австрійської імперії. Починаючи з кінця XVIII століття Чехія переживає період так званого чеського Відродження. Він охоплює першу половину XIX сторіччя. У цей час у країні відбувається процес розвитку й твердження капіталістичних відносин Швидкими темпами розвивається промисловість; підсилюються й загострюються класові протиріччя. Характерну рису життя країни становить переплетення соціальної боротьби трудового народу з національною боротьбою проти засилля німецького капіталу. У міру загострення класових і соціальних протиріч у визвольний рух включаються усе більше широкі шари чеського народу. Важлива роль у чеському Відродженні належала молодій чеській буржуазії й інтелігенції, що прагне до національної незалежності, відродженню й розвитку національної культури. Здійсненню цих завдань і була присвячена діяльність видатних чеських істориків, філологів і письменників XIX століття: Ф. Палацкого, П. Шафарика, И. Добровского, И. Юнгманна, Я. Коллара, Ф. Челаковского, Я. ербена й інших Їм доводилося жити й працювати в умовах найжорстокішого австрійського поліцейського режиму. Кожний, хто насмілювався говорити й писати на рідному йому чеській мові, піддавався гонінням і переслідуванням. У таких умовах діяльність чеських "будителей", як називали учасників руху за національне відродження, була воістину героїчною. Ніякі репресії з боку влади не змогли призупинити боротьбу народу за його невід'ємне право говорити рідною мовою й розвивати кращі традиції своєї національної культури. Просвітительська діяльність чеських "будителей" служила справі великої державної важливості. Наприкінці XVIII ---і початку XIX століття в Чехії ведеться завзята боротьба за твердження чеської мови в його правах (державною мовою в країні вважався німецький), створюється чеський аматорський театр, Празька консерваторія, організується ряд наукових суспільств, видаються книги на чеській мові Прагнучи до відродження й подальшого розвитку національної культури й рідної мови, чеські історики й філологи звертаються до вивчення пам'ятників XVI-XVII століть, знайомляться з добутками усної народної творчості. Глибокий інтерес до чеського фольклору, до історичного минулого чеського народу, його національній культурі й традиціям сполучався з інтересом, що пробудився, до культури інших слов'янських народів, і насамперед до культури й літератури російського народу. У працях чеських учених, у добутках письменників і поетів першої половини XIX століття знайшла своє відбиття ідея слов'янської солідарності, що стала однієї із провідних ідей часу. У період наполеонівських воєн чехи мали можливість ближче познайомитися з родинними ним сусідніми слов'янськими народами (серби, хорвати), а також глибоко усвідомити той факт, що дружба й солідарність пригноблених народів може служити вірною запорукою успіху в їхній спільній боротьбі за національну незалежність Перемога російських військ у війні 1812 року переконала чехів у силі й могутності братнього їм російського народу й з'явилася новим стимулом для підйому національної самосвідомості слов'ян. Ще більше зріс інтерес до історичного минулого російського народу, його фольклору, мові, його досягненням у галузі науки й мистецтва Прагнення кращих чеських письменників познайомитися з російською літературою, що по праву могла пишатися своїми досягненнями, багато в чому визначило характер чеської літератури й сприяло її успішному розвитку. В історії чеської літератури XIX століття, як і в літературах інших закордонних країн, можна виділити два основних напрямки - романтизм і критичний реалізм Обоє ці літературні напрямки найтіснішим образом пов'язані з національно-визвольним рухом у країні; кожне з них відбиває певний етап у його розвитку. Період розквіту чеського романтизму ставиться до 1810-1830 років У ці роки створюють свої найбільші добутки такі видатні письменники-романтики, як Ян Коллар, Франтишек Ладислав Челаковский, Карел Яромир ербен, Карел Гинек Маху. Характерна риса творчості цих письменників полягає в яскраво вираженому інтересі до історичного минулого своєї батьківщини й до усної народної творчості. Творці національної чеської літератури Челаковский і Коллар приділяли величезну увагу збиранню добутків усної народної творчості, глибоко усвідомивши той факт, що звертання до фольклор
у, цьому невичерпному джерелу багатств чеської мови, буде найбільш плідним для успішного розвитку національної чеської літератури. У звертанні до фольклору, ретельне вивчення якого було зведено кращими чеськими письменниками в основний принцип їхньої діяльності, полягає більша заслуга Челаковского, ербена, Коллара. Цих письменників уважають основоположниками чеської національної літератури; вони є найбільшими чеськими поетами першої половини XIX століття. Франтишек Ладислав Челаковский ( 1799-1852). Знаменитий поет і філолог, як називав його Н. А. Добролюбов, Франтишек Ладислав Челаковский був відомим збирачем фольклору слов'янських народів Переважно його цікавили народні пісні, у яких знайшли своє відбиття героїчне минуле народу, його волелюбний дух і тяжкі умови існування. В 20-х роках був виданий його тритомний збірник слов'янських народних пісень, що включає не тільки чеські, але й російські, українські, словацькі й сербські пісні. Друга велика праця Челаковского - "Луна російських пісень" (1829). Цей збірник складається з оригінальних поетичних добутків Челаковского, що мають форму народних пісень і написаних на основі самого ретельного вивчення характеру й особливостей російської народної пісенної творчості. Челаковский, як і багато інших його сучасників, звертався до вивчення російського фольклору, уважаючи це необхідним для плідного розвитку чеської поезії. Справедливо оцінюючи пам'ятники усної народної творчості як найбільш правдиве і яскраве вираження особливостей національного характеру народу і його культури, Челаковский на підставі цього робив закономірний висновок про те, що лише на основі фольклору можливе створення чеської літературної мови й національний чешской поезії. Його звертання до російського фольклору пояснюється тим, що в російських піснях він бачив прекрасні зразки національної поезії, зразки, гідні всебічного вивчення й наслідування Звичайно, не тільки форма російських пісень, що Челаковский цінував і якої багато в чому він прагнув наслідувати у своїх піснях, а насамперед зміст їх залучало Челаковского. І тому одне з перших місць у збірнику "Луна російських пісень" належить добуткам, що оспівують героїку, сміливість, відвагу й військову доблесть: "Богатир Муромець", "Ілля Волжанин", "Велика панахида", "Нічна розмова" і інші. "Богатир Муромець" і "Ілля Волжанин" за формою й змістом багато в чому наближаються до добутків билинного характеру. І образи центральних героїв, богатирів з народу, і мотиви цих епічних за своїм характером пісень - двобої богатирів, єдиноборство із птахом-велетнем, захист міста від ворогів, що напали на нього, - зближають добутку Челаковского з пам'ятниками фольклору. "Велика панахида" і "Нічна розмова" - це сторінки з історії російського народу, що відбивають його героїзм у боротьбі сврагами. Говорячи про пожежу Москви 1812 року, Челаковский підкреслює величезне значення перемоги росіян над Наполеоном для всього слов'янства. Збірник Челаковского включає пісні ліричного характеру, пісні, що відбивають побутову сторону життя народу, його обряди й звичаї. Основна заслуга Челаковского, що визначає значення його збірника для розвитку чеської літератури, полягає в тім, що він не мав на меті прямого наслідування формальним особливостям російських пісень, а прагнув відтворити найбільш характерні їхні особливості; тим самим він направляв чеську поезію по шляху відтворення значних фактів з героїчного минулого народу, створення справді народних характерів, по шляху правдивого відбиття життя народу, його інтересів і прагнень Діяльність Челаковского по збиранню й опублікуванню добутків народної творчості з'явилася істотною базою для розвитку літературної чеської мови. Більшим внеском у розвиток чеської національної культури з'явилася й перекладацька діяльність Челаковского. Одним з перших він переклав на чеську мову добутку російських поетів Пушкіна, Дельвига, Язикова. Ян Коллар ( 1793-1852). Важливе значення мала літературна діяльність іншого великого чеського поета першої половини XIX століття, Яна Коллара, одного з родоначальників нової чеської поезії.

Подібно Челаковскому, Ян Коллар був полум'яним патріотом, що відбив у своїй поезії волелюбність чеського народу. Ідея слов'янського єднання є однієї з основних у творчості Коллара.

Не випадково його називають співаком волі й братерства слов'янських народів Ян Коллар по походженню селянин. Він народився й провів свою юність у Словаччині; учився в Братиславі й потім зробив поїздку в Німеччину, де закінчив своє утворення в Иенском університеті. Після повернення на батьківщину (1819) Коллар прийняв сан священика, протягом тривалого часу жив у Будапешті. Останні роки життя він провів у Відні, де одержав звання професора слов'янської археології. Коллар був не тільки відомим поетом і публіцистом, але й видним ученим; він є автором ряду значних праць по слов'янській етнографії; багато часу й сил Коллар віддавав справі збирання добутків фольклору слов'янських народів Йому належить двотомний збірник слов'янських пісень ("Народні пісні словаків в Угорщині"). Значний інтерес представляє його робота "Про літературну залежність слов'ян" (1833), що носить літературно-публіцистичний характер. Ця робота досить характерна для творчості Коллара; він призиває в ній всіх слов'ян до культурного зближення, підкреслює думка про необхідність літературних зв'язків для успішного розвитку культури слов'янських народів. Свою поетичну діяльність Коллар почав як автор сонетів, присвячених темі любові. Однак дуже незабаром мотиви оспівування улюбленої переміняються в його творчості усе більше й більше усиливающимися патріотичними й цивільними мотивами. Образ коханої переростає в збірний образ слов'янства, об'єднаного узами дружби, миролюбства й взаєморозуміння Поет називає свою кохану дочкою слов'янської богині Славии. Згодом, коли Коллар об'єднав свої вірші в один збірник, він озаглавив його "Дочку Славии". Перше видання збірника ставиться до 1821 року, останнє (третє) - до 1851 року. Усьогоього збірник включаєє понад шістсот поетичні добутки, написаних у формі сонетів. Форма сонета в чеській поезії вперше була розроблена Колларом. За своїм характером "Дочка Славии" є єдиним поетичним добутком. Це свого роду грандіозна поема, окремі частини якої зв'язані єдністю задуму. Основна ідея добутку Коллара - це ідея братерства слов'янських народів, що є станом їхнього процвітання: Не прошу ні страв і ні провина я, Ні корон, ні титулів, ні злата,- Ні, хочу я вільності крилатої, Славия, об матір моя рідна! Я б летів від краю й до краю, Меж слов'ян, як брат, зустрічаючи брата,- До вас, про чехи, серби й хорвати, До вод Вісли, Волги й Дунаю. Я ширяв би в небі невпинно, Птахом облетів би я простори Над землею слов'ян запашної. Племена й сім'ї зв'язком тісної Тішили б серце мені й погляди, Мати, як дочка, прославив би я пісень. Прекрасно знайомий з історією чеського, російського й іншого слов'янського народів, Коллар важливе місце у своїй поемі приділяє міркуванням про долі слов'янства - його минулого, сьогодення й майбутнього. У героїчному минулому слов'янських народів поет черпає впевненість у їхньому світлому майбутньому. Мотив любові до батьківщини, боротьби за її волю й незалежність від чужоземних гнобителів є в поемі Коллара одним з ведучих. "Люби батьківщину, палай вогнем волі" - цей заклик у тій або іншій формі звучить у багатьох його віршах. Гнівом звучать його слова, коли, говорячи про зрадників батьківщини, він таврує їхнім презирством і ненавистю. Коллар розуміє необхідність для кожного народу знайомитися з минулим своєї батьківщини, дбайливо ставитися до національної мови, культурі, традиціям, вивчення й збереження яких є необхідною умовою для вільного й самобутнього розвитку кожного зі слов'янських народів. Але в той же час Коллар бачить стан успішного розвитку кожного народу, його мови й культури в братнім співробітництві слов'ян, заснованому на рівноправності й взаєморозумінні. Як і всі передові суспільні діячі й письменники, Коллар призиває чехів прагнути до зближення з російським народом. Образ Росії зливається в поданні Коллара з образом великого, непорушного дуба, під покровом якого він і призиває об'єднатися всіх слов'ян. Тема Росії займає в поемі Коллара важливе місце. Він пише про доблесть росіян у їхній боротьбі з Наполеоном, прославляє Москву, що не здалася французам; він із замилуванням говорить про патріотичний подвиг Минина й Пожарського, про заслуги Ломоносова, з обуренням озивається про Дантесе, що убили великого Пушкіна. Добутку Коллара перейняті духом гуманізму й миролюбства; він ворог агресії, придушення одного народу іншим; з ненавистю він пише про поневолювачів національної незалежності народів, пророкуючи їхню поразку: Той, хто волі гідний,- і далеких оцінить волю. Ланцюга кующий рабам,- сам є невільник

Если домашнее задание на тему: » “Історія закордонної літератури XIX століття” Чеська література оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.