Казки Мамин-Сибіряк — художній аналіз. Дитячі народні казки

До результату XIX століття здавалося, що геній і талант попередніх письменників вичерпали можливості подальшого розвитку літературної казки, але життя підказало нові теми, нові образи, новий стиль. Новизною виявилися порушені всі сторони художньої творчості, але в різних письменників у різному ступені й у різний час

Дмитро Наркисович Мамин-Сибіряк увійшов у казкову літературу книгою, повної зачарування й поезії. «Аленушкини казки» - так назвав її письменник. Вона була написана для дочки, але цей факт сімейного життя письменника знайшов суспільний зміст. У роки «ренегатства, поголовного злодійства й взагалі тяжіння повернутися назад до дореформених порядків», як сам Мамин-Сибіряк охарактеризував 90-і роки, він жив помислом про нове покоління людей. Дітям, новому поколінню, і були призначені «Аленушкини казки». Звідси виникає й особливий характер книги: письменник любить дітей безмірною батьківською любов'ю, але його любов не сліпа. «Казка про Горобця Воробеича, Настовбурчуючи Ершовича й веселого сажотруса Яшу» завершується багатозначною кінцівкою. «Ах, які вони всі дурні, і рибки й пташки»,- сказала Аленушка, вислухавши казку про те, як посварилися птахи й рибки через черв'ячок так через украдену в сажотруса краюшки хліба. А потім розсудила: «А я б розділила все - і черв'ячка, і краюшку, і ніхто б не сварився». Дитина повинен навчитися переборювати в собі егоїстичні схильності. Мамин-сибіряк наділяв свої задуми художника й вихователя в жарт - він засуджував пороки сміхом. Весела наснага знайшла вираження в прізвиськах, які письменник дає птахам, комахам, звірам: «Хоробрий заєць - довгі вуха, косі очі, короткий хвіст», «Комар Комарович - довгий ніс», «Воронушка - чорна голівонька» та ін. Жартом супроводжується й розповідання: «Раз Горобець Воробеич ледве не загинув завдяки своєму кращому другові - сажотрусові. Прийшов сажотрус так як спустить у трубу свою чавунну гирю з помелом - мало-мало голову не проломив Горобцеві Воробеичу. Вискочив він із труби весь у сажі, гірше сажотруса, і зараз сваритися: «Ти це що ж, Яша, робиш-те? Адже етак можна й до смерті вбити...» - «А я почім же знав, що ти в трубі сидиш?» - «А будь уперед обережніше...

Якби я тебе чавунною гирею по голові стукнув,- хіба це добре?» І дійсно, чого гарного?!

Мамин-Сибіряк написав крім «Аленушкиних казок» і інші казки. «Казка про славного царя Гороху і його прекрасних дочок царівну Кутафью й царівну Горошинку» нагадує народні казки балясами: «Спасибі, славний цар Горох! -- кричали піддані, коли цар Горох качався по вулицях своєї столиці.- Ми за тобою, як таргани за грубкою, живемо... Два спасиба тобі, славний цар Горох!». «Казкою про славного царя Гороху» Мамин-Сибіряк відкрив у літературі цілий ряд казок, у яких складний авантюрний сюжет. Дія в таких казках переноситься у вигадані царства й землі

Джерела:
Казки російських письменників/ Вступить, стаття, сост., і коммент. В. П. Анікіна; Іл. і оформл. А. Архиповій.- М.: Дет. літ., 1982.- 687 з.

Анотація:У книгу ввійшли казки російських письменників XIX і XX вв.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе