Короткий виклад оповідань Горького «Коновалів» і «Чоловік і жінка Орлови»

Особливий інтерес представляють оповідання Горького «Коновалів» (1896) і «Чоловік і жінка Орлови» (1897), також пов'язані з темою босякування. Перший з них, по відкликанню цензурного комітету, мав у собі багато меет «соціалістичного й різко збуджувального» характеру. У героїв обох оповідань - Коновалова й Григорія Орлова - є щось загальне; обоє робітники: перший - пекар, другий - швець, обоє знають свою справу, уміють працювати й, здається, могли б жити по-людськи.

И проте обоє співаються, опускаються на дно. Перший запив від свідомості безцільності свого існування, другого, котрий «народився із занепокоєнням у серце», до такого стану також довели «прокляті питання» про сенс життя. І в Орлове, і в Коновалове закладені більші можливості. В інших соціальних умовах вони могли б творити незвичайні справи. Недарма Орлів мріяв поборотися на смерть із холерою й звільнити від її Росію. Коштувало, однак, йому подумати про страшне життя того бідняка, який він урятував від холери, як нові нерозв'язні питання знову ввергнули його в смугу занапуваючи. «Хворих лікуєте... а здорові помирають від тісноти життя»,- зі здивуванням і збурюванням говорить Орлів докторові Ващенко.

У Коновалове, у його зовнішності, у рисах характеру є щось російської історії, що роднящее його з народними героями, зі Стенькой Разіним: буйна сила, широка російська натура. Але все це було задавлено життям, каторжною працею, і у своєму протесті й Орлів і Коновалів могли піднятися лише до анархічного бунту. В оповіданні «Коновалів» привертає увагу думка, дуже важлива з погляду горьковской концепції людини: думка про відповідальність кожного за те, ким він став у житті, як зумів зберегти в собі людське

У відповідь на слова оповідача, що він «жертва середовища й умов», Коновалів уперто повторює:

  • «Самі ми перед собою винуваті... Кожна людина сам собі хазяїн, і ніхто в тім не винний, коли я негідник!..
  • — Так перегодь,— кричав я,— як може людина встояти на ногах, коли на нього з усіх боків різна темна сила пре?
  • — Уприся міцніше! - виголошував мій опонент, гарячачись і блискаючи очами
  • — Так у що впертися?
  • — Знайди свою крапку й уприся!
  • — А ти чого ж не впирався?
  • — От я ті й говорю, дивак-людина, що я сам винуватий у моїй частці!.. Не знайшов я крапки своєї! Шукаю, тужу - не знаходжу!»

На перший погляд здається, що Горький згодний з оповідачем, тим більше, що той^-те-оповідач-те — не хто інший, як Олексій Пєшков. І все-таки в такій загостреній формі, навіть упадаючи в крайність («ніхто в тім неповинний»), Горький веде читача до думки, що людина повинен знайти «свою крапку», опору в житті (як знайшов її Олексій Пєшков) і не вподібнюватися людям, які «завжди звалювали свої невдачі на безмовну долю, на злих людей», без кінця кричали про те, що вони «люди незвичайні», навіть геніальні, але їх, чи бачите, «середовище заїла». Драма Коновалова в тім і полягала, що він не зумів знайти точки опори. І не випадково автор-оповідач, уже один, без свого товариша - «лицаря на годину», замислюється над тим, як бути далі:

  • «Я довго дивився, як жевріли вугілля багаття: спочатку яскраве й велике вугілля потроху ставало менше, покривався попелом і зникав під ним. І незабаром від багаття не залишилося нічого, крім теплого заходу. Я дивився й думав:- Так і всі ми... Хоч би розгорітися яскравіше!»

Це прагнення «розгорітися яскравіше» Горький виразив у героїчних образах ряду своїх ранніх добутків. Риси героїчних характерів людей, здатних на сміливі вчинки й подвиги, ми бачили у двох українських селянах з нарису «Для миру», вони є в образі дівчини-революціонерки, що загинула в сибірському посиланні («Мааленькая!», 1895). Ті ж риси проявляються в характері складача Миколи Гвоздьова з оповідання «Бешкетник», у солідарності київських і орловських складачів, що підтримали своїх товаришів з Казані («Щось про складачів», 1896). Ці характери тільки складалися, але в них уже виявилися більші потенційні можливості

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе