Майстер і Маргарита, Доля художника й тема мистецтва в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита

Твір по добутку на тему: Доля художника й тема мистецтва в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита

У романі Булгакова "Майстер і Маргарита” зустрічається безліч перехресних тим. Одна з них - це тема диявола, із цього, властиво, і починається добуток

Визначається схована інтрига роману, що затягає нас у мир трьох вимірів: минулого, справжнього й потойбічного. Ця сюжетна лінія перетинає долі багатьох героїв роману. Розглянемо літературну еліту Москви. Саме із цієї еліти й виділяються головні герої: Майстер і його майбутній учень Іван Бездомний. Доля Майстра багато в чому повторює долю самого Булгакова. Хоча він і починав писати свій роман в 1928 році, але основний творчий період почався після його одруження з Оленою Сергіївною Шиловской. В Олені можна відразу ж помітити Маргариту - головну героїню роману, що теж як муза з'явилася до Майстра, без її роман не був би написаний. Так само як і в Булгакова з'явилася на світло “головна книга” Майстри - добуток, у яке він зміг вкласти свою душу й серце

Цією Головною книгою для Булгакова став роман “Майстер і Маргарита”, що він писав протягом 12 років! З 1928 по 1940 рік. Причому життя цієї Головної книги не була такий гладкої, як здається. Умови, у яких вона створювалася, не були благополучними, але, по вираженнях багатьох, важливо те, що призначення художника складається зовсім не в боротьбі за долю й благополуччя, а у творчості! Виходить, Булгаков надходив абсолютно правильно, коли затворів, виправляючи й переписуючи роман, щоб домогтися найвищого результату й послужити своєму ж принципу: “Дописати раніше, ніж умерти”. Інакше кажучи, він не боровся за свій роман, а просто шляхетно творив і втілював його вжизнь.

Але повернемося від Булгакова до його добутку й розглянемо літературне суспільство Москви, описане ім. Уперше із численними представниками цього суспільства ми зустрічаємося в Будинку Грибоєдова, де проходило збори їхнього чільного складу, що вирішувало питання, жодним чином не ставилися до творчості або мистецтва. Їхня діяльність у цьому органі керування полягала в тім, щоб випросити собі дачу для відпочинку, путевочку в Ялту, і, як згодом виразився Воланд: “їх зіпсував квартирне питання”. Коли ж у цьому “лігвищі” літераторів починається бал, те усе більше й більше це нагадує “пекло”, у якому все кипить і вирує порожніми й безглуздими мовами

Булгаков жодного разу не показує нам це суспільство в роботі або творчості, його представники можуть тільки боротися за місце або гроші. І за всі ці гріхи, а саме головне - за безвір'я, розплачується Берліоз, що стояв на чолі цього суспільства: йому відрізало голову трамваєм! Ви, може бути, думаєте, що це жорстоко, але немає... За такі гріхи можна було покарати й ще ужасней, адже ці літератори ие просто нічого не робили, вони ще й перешкоджали справжнім творцям мистецтва й збивали молодих літературних діячів зі шляхи щирого. Ми бачимо, що це дійсно жахливе й прогниле суспільство, що повинне було стати “світлом наприкінці тунелю” для неосвічених верств населення, а воно просто не діяло й набивало собі кардани

Але на тлі цього виділяється ще один позитивний персонаж, що не зміг влитися в Массолит, - їм став Майстер. Про його життя ми довідаємося з його власних розповідей і, як уже було сказано, порівнюємо його з Булгаковим, однак отут письменник дійсно виявився на висоті. Ми не можемо просто, повіривши критичним роботам, прилічити Майстри до лику творців і зупинитися на цьому, ми повинна вдивлятися глибше, і тоді можна знайти ще безліч подібних рис між героєм і автором: імена обох починаються з букви “М”, (еба були відкинуті суспільством. Втім, є ще одна характерна риса - протиставлення Воланду. Це можна помітити, коли ми запишемо “Воланд” по-англійському: Woland. Саме ця перша буква - “дубль ве” - уважається переверненою буквою: M=W.

Порівнюючи Михайла Булгакова й Майстри, можна ще розглянути й такий факт, як продовжувачі їхніх справ і їхніх учнів. З роману Булгакова ми довідаємося, що в Майстра, зрештою, з'явився учень: їм став Іван Бездомний - згодом співробітник Інституту філософії, професор Іван Миколайович Понирев. Він був вихований Майстром у справжню людину, що знайшла собі місце в суспільстві, у психіатричній лікарні, де вони виявилися разом лише з тієї причини, що там виявляються всі, кому немає місця в суспільстві неправди й обману. Иеан Миколайович перейняв від Майстра ті основні принципи життя, яких йому так не вистачало і які не могли дати несправжні літератори. А чи був учень
у Булгакова? Опираючись на вбогі відомості з його біографії, я можу сказати лише те, що він не був визнаний своїм суспільством, тому, напевно, він не міг зустріти такої людини, який би став спадкоємцем його літературної діяльності. Інакше кажучи, Булгаков втілив у своєму герої ще й ті риси, які він хотів би, але не міг мати сам

Справжня діяльність творця вимагає жертв і не може проходити безвісти. Основні ідеї Булгакова як класика втілилися в романі “Майстер і Маргарита”, але ще в ранніх “Записках на манжетах” є паростки ідеї: “раптом, з надзвичайною чудесною ясністю, зміркував, що право що говорили: написане не можна знищити! Порвати, спалити. Від людей сховати. Але від самого себе - ніколи!..”, - яка потім втілилася в думку “рукопису не горять!”. Ці слова означають, що творці справжнього мистецтва ніколи не забувають своїх добутків, як говориться, пам'ятають їх напам'ять. Так само як Маяковський пам'ятав свої вірші, як Майстер зберіг весь роман у своїй пам'яті, так і Булгаков писав свою Головну книгу, пам'ятаючи її до дрібних деталей. От так відкривається нам справжня творчість літераторів, і тому ніколи з пам'яті не зникне п'ятий прокуратор Іудеї вершник Понтийский Пілат

bulgakov/master_i_margarita_35/

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе