МЕТОДИ Й ПРИЙОМИ ПІДГОТОВКИ ДО НАПИСАННЯ ЧАСТИНИ «З» ЕГе ПО РОСІЙСЬКІЙ МОВІ 6

ІСПИТ Готуємося до ЕГе ЗРАЗКОВІ ВІДПОВІДІ ДО ЗАВДАНЬ А. А. Сабанаева, учитель російської мови й літератури ГОУ СШ № 655 Приморського району, Санкт-Петербург Відповідь до завдання 1: чи Завжди ми шанобливо ставимося друг до друга? Чи вміємо ми бути уважними й терпимими? Ці питаннями задаються багато хто, у тому числі автор тексту Д. С.  Лихачов. Піднята Д.

С. Лихачовим моральна проблема не раз була предметом обговорення в ЗМІ, об'єктом дослідження в художніх і публіцистичних добутках. Міркуючи про проблему дбайливого відношення людей друг до друга, автор пропонує читачеві проявляти щиросердечну чуйність, тактовність і уважність не тільки в мовленні, але й у поводженні, манерах. Д. С. Лихачов відзначає, що «гарні манери створені досвідом безлічі поколінь і знаменують багатовікове прагнення людей бути краще, жити зручніше й гарніше».

Літературознавець пояснює це тим, що придбання гарних манер було викликано турботою про свободу особи, прагненням до тому, «щоб людина не заважала людині, щоб усе разом почували б себе добре». Це стосується дотримання етикету за столом, стриманості в одязі, манерах, мовленні. Автор наводить приклад того, як чоловіка, що вважають себе вихованими й привселюдно демонструють увічливість стосовно незнайомих людей (пропускають уперед незнайомих жінок в автобусі, відкривають їм двері), удома стають дратівливими й неуважними. Близькі цих «джентльменів» часом страждають від жартів, що ранять самолюбство, голосного сміху, музики, коли потрібна тиша, а саме головне - від повного небажання зважати на звички й характер домашніх. Д. С. Лихачов переконливо доводить, що подібне поводження виявляє суть людини.

І позиція автора тексту очевидна: «виховувати в собі потрібно не стільки манери, скільки те, що виражається в манерах, дбайливе відношення до миру: до суспільства, до природи, до тварин і птахів...». Я згодна з точкою зору автора: людина не повинен бути егоїстом, що забуває про тих, хто поруч. По-перше, егоїстові варто пам'ятати, що суспільство відкидає подібних людей, незважаючи на їхні достоїнства й заслуги, здатності й знання. Ніякі знання, навіть академічні, не допоможуть, якщо людина не навчиться витягати з них моральний урок поваги до навколишнього нас миру. Невипадково А.

Сент-Екзюпері сказав: «Виховання має пріоритет над утворенням. Створює людини виховання». Утворення, на мій погляд, має на увазі тільки інтелектуальний багаж людини, певний обсяг відомостей, добутий серйозною працею. Але не кожна освічена людина - інтелігент. У сучасному тлумачному словнику Єфремової це поняття пояснюється так: «Інтелігент - людин глибокої внутрішньої культури й самостійного мислення». Інакше кажучи, знання повинне діяти воспитательно, розвивати почуття й емоційну культуру. Невихована дитина, байдужий до правил морального поводження, - це потенційний егоїст, що не вміє думати про інших.

Доказом цієї думки може служити розміщений у соціальній мережі Інтернету в лютому нинішнього року відеоролик: підлітки зустріли на вулиці 91-літнього ветерана й попросили розповісти про війну. Літня людина захопилася спогадами й не зауважувала, що відбувається за його спиною. А за спиною 15-літня школярка всіляко знущалася зі старого: передражнювала, намагалася штовхнути, імітувала непристойні рухи.

Але ж Михайло Чебикин пройшов всю війну: брав участь у боях за Москву, у битві на Курській дузі й звільняв від фашистів Європу. На його кітелі немає вільного місця - весь в орденах і медалях.

Але що їй до цього? І що нам до рівня її освіченості?

По щастю, суспільне збурювання поводженням школярки було так велике, що строгі міри були прийняті не тільки відносно дівчини, але й погано, що виховали її батьків, педагогів і адміністрації навчального закладу. По-друге, людина вихований успадковує досвід батьків, дідів, прадідів і повинен передати наступному поколінню національну культуру, моральні заповіді, напрям думок. Тобто те, що ми зараз називаємо менталітетом.

Не можна відкидати традиції, що формувалися століттями. Не можна відмахнутися від історичного минулого й, безжалісно викресливши його з пам'яті, будувати нову реальність, виховуючи молодь на сумнівних зразках. Як упевнено заявляв герой И. С. Тургенєва Євгеній Базарів на початку роману «Батьки й діти»: "Виховання?

- Усяка людина сам себе виховати повинен - ну хоч як я, наприклад... А що стосується до часу - отчого я від нього залежати буду? Пускай же краще воно залежить від мене". И.

С. Тургенєв проведе свого героя через випробування любов'ю, і ми, читачі, переконаємося разом з Базаровим, що не все в цьому житті залежить від суб'єктивних бажань людини. Узагальнюючи сказане, нагадаю, що ми живемо в суспільстві й повинні підкорятися певним законам і правилам поведінки, які регулюють наші відносини. Увага й повага до інших - це рівень нашої вихованості, гарантія такого ж відношення ксебе.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе