Модуси в Сптнози

Крім субстанції й атрибутів існують модуси. Спиноза дає наступне визначення: «Під модусом я розумію стан субстанції, тобто щось, що втримується в іншому, через яке й представляється». Без субстанції і її атрибутів не було б модусів, а ми не змогли б їх сприймати. Точніше, варто було б сказати, що модуси випливають із атрибутів і являють собою визначення атрибутів: «Усякий модус, що володіє необхідним і нескінченним існуванням, необхідно повинен випливати з абсолютної природи якого-небудь атрибута Бога, або з якого-небудь атрибута, що перебуває в стані необхідної й нескінченної модифікації».

У структурі субстанції в Спинози можна побачити різні модуси, одні з них - нескінченні модуси, інших - кінцеві модуси, також є складні модуси. Однак Спиноза не переходить безпосередньо від нескінченних атрибутів до кінцевих модусів, а вводить нескінченні модуси, які перебувають посередине між атрибутами, нескінченними по своїй природі, і кінцевими модусами

Наприклад, нескінченний модус нескінченного атрибута мислення - нескінченний розум і нескінченна воля, кінцевим модусом атрибута мислення є ідея. Нескінченні модуси нескінченного атрибута довжини - рух і стан спокою, кінцевий модус атрибута довжини - рух певного предмета. Нескінченним модусом є також мир як сукупність, що хоча й міняється в деталях, але в цілому залишається тим же самим

Як же намагається Спиноза пояснити проблему переходу від нескінченного до кінцевого, тобто від нескінченних модусів до кінцевих модусів. Спиноза відразу вводить ряд модусів і приватних модифікацій і просто говорить, що одні походять із інших. Одне із суджень «Етики» спеціально обмовляє: «Все одиничне, іншими словами, усяка кінцева й обмежена по своєму існуванню річ може існувати й визначатися до дії тільки в тому випадку, якщо вона визначається до існування й дії якою-небудь іншою причиною, також кінцевої й обмеженої по своєму існуванню. Ця причина у свою чергу також може існувати й визначатися до дії тільки в тому випадку, якщо вона визначається до існування й дії третьою причиною, також кінцевої й обмеженої по своєму існуванню, і так нескінченно».

Відповідь Спинози означає наступне: модус, що відповідає природі нескінченного атрибута Бога, також нескінченний, інше ж пов'язане з кінцевою модифікацією й має певне існування. Бог, або субстанція, є причиною самого себе (causa sui), а також причиною нескінченного атрибута й нескінченного модусу. Нескінченне породжує тільки нескінченне, а кінцеве породжено кінцевим, неможливо вивести з нескінченного модусу кінцевий модус. Однак, яким же образом у рамках нескінченної божественної субстанції нескінченні атрибути перетворяться в кінцеві модуси, як народжується кінцеве Спиноза залишає без пояснення. Для Спинози всяке визначення є запереченням, і абсолютна субстанція, абсолютно позитивна істота, така, що не підлягає визначенню, тобто запереченню. Отже, ми бачимо, що в Спинози, як і в Декарта, виникає дуалізм, у цьому випадку - це відносини кінцевого й нескінченного. Мир кінцевих модусів і одиничних речей існує обособленно від нескінченної божественної субстанції з її нескінченними атрибутами, тобто причинний ланцюг кінцевих модусів становить окремий мир і ніяке підпорядкування нескінченного над кінцевим немає.

Що ж можна сказати про складні модуси? Виявляється, що людина і є складний модус. Спиноза трактує людину як єдність душі й тіла. Людина - не субстанція, не атрибут, вона складається з певних модифікацій атрибута Бога. Інакше кажучи, з модусів мислення - ідей і модусів довжини - тіла, утвориться предмет розуму, тобто ще один вид модусів - складний модус. Душа або розум людини - це ідея або пізнання тіла

Отже, ми бачимо, що існуюча субстанція пояснює все різноманіття явищ природи (у тому числі й людини). Вона є єдиною реальністю, кінцевої ж речі - лише її стану або модифікації. Будь-яка річ - одиничний прояв субстанції, «те, що існує в іншому й проявляється через інше».

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе