Мова й значення роману Герой нашого часу — художній аналіз. Лермонтов Михайло Юрійович

«Я не знаю мови краще, ніж у Лермонтова,- писав Чехов.- Я б так зробив: взяв його розповідь і розбирав би, як розбирають у школах,- по пропозиціях, вроздріб пропозиції... Так би й учився писати».

Мова роману відрізняється точністю у вживанні слова, простотою побудови фрази, Лермонтов не вживає ні архаїзмів, ні слов'янізмів. Украй рідко він прибігає до іноземної мови й місцевих слів, і тільки тоді, коли це необхідно для характеристики тих або інших героїв: представників світського суспільства, Максима Максимича, горців

Кожне слово Лермонтова влучно й виразно. Епітети й порівняння не ускладнюють описів, а лише пожвавлюють їх, роблять поетично виразними

Майстерно володіючи інтонацією, Лермонтов самим ладом мови мистецьки передає різні настрої

Мова служить прекрасним засобом характеристики героїв роману. Кожному з героїв роману властиві певні особливості мови. Так, мова Максима Максимича по своєму словнику й синтаксису являє собою зразок розмовної мови малоосвіченого офіцера, проведшего довге життя на Кавказі, у глухій міцності. Звідси в Максима Максимича «військові» слова й обороти: « Так-З точно...»; «Дівки й молоді хлопці стають у дві шеренги» і т.п.; часом зриваються з його мови грубуваті слова, начебто «кошлатий диявол», «пика в нього була сама розбійницька», характерні розмовні обороти: «животики надірвеш від сміху», «наробив він (Печорин) мені турбот, не тим будь пом'януть».

Мова Грушницкого відбиває його пристрасть до «пишних фраз», кдекламации.

Мова Печорина прекрасно характеризує його складну, суперечливу натуру. Схильність до міркувань, безстрасність Печорина добре виражені в його влучних афоризмах. Навпаки, мова його здобуває образний і картинний характер, стає поетичної, коли він говорить про природу, що гаряче любить

Мова роману «Герой нашого часу» зіграв більшу роль у розвитку російської літературної мови. Опираючись на багатства народної мови, Лермонтов використовував досягнення вірша й прози пушкінської епохи. Зближаючи літературний' мову з живим усним мовленням у замальовках побутових сцен, Лермонтов при зображенні щиросердечного життя своїх героїв застосовує слова, вираження й побудова фрази, властиві публіцистичним, науковим статтям. Таким шляхом він розширює рамки мови художньої прози.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе