Моє село


Маленька крапелька величної держави - моє село, багато є таких! Випробувало й нещастя й славу. Воно живе й вічно буде жити! Нашому селу років триста п'ятдесят, різні версії є про його назву. Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто в корчму. І що перший переселенець дав назву своє. Що княгиня Софія Кантимировна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-речку, а в ній карасі, і лини, і окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі й тямущі. І пісня сходила з вуст сама

Рогань, так кличуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної ріки, затіненої верболозами. Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада й надія, мої очікування й звертання. Сіло добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і упорядженим. У ньому я народилася, пішла в школу, тут моя рідня, друзі й знайомі, тут і доля моя

Дуже красиво сіло навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли вдома потопають у зелені й квітах. Через все село в'ється, начебто стрічка, мостов-шлях, що з'єднує нас і місто Харків

Я живу й зливаюся зі своїм селом, воно в мені, тому що будить думку й гріє душу, покажчик і майбутнє моє. Я персоніфікую Малороганськую землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, чималих людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими...

Если домашнее задание на тему: » Моє село оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.