Назвіть і прокоментуйте основні мотиви «Кримських сонетів» Адама Міцкевича

«Кримські сонети» А. Міцкевича — поетичний цикл, тобто низка віршів, об’єднаних спільною ідеєю, яка розкривається в окремих

Мотивах віршів. Основна думка віршів циклу — туга за батьківщиною, яку був змушений полишити митець. Усі вірші пов’язує між собою образ ліричного героя. Його еволюція становить головний інтерес автора. У кожному із сонетів є центральні образи-символи, що знаходять розвиток у наступних поезіях. Єдність на мотивному, образному та композиційному рівнях дозволяє сприймати «Кримські сонети» не тільки як цикл, а й як цілісну поему, де кожний вірш є частиною цілого.

Характерною ознакою романтичного напрямку є протиставлення двох світів — дійсного та уявного. Душа ліричного героя у романтичних творах зазвичай прагне у світ краси, волі, високих ідеалів. У «Кримських сонетах» Міцкевича постає особливий романтичний світ. Прекрасна природа Криму: море, степи, гори, зорі — усе вражає своєю неповторною пишністю. Проте душа поета страждає і тужить за іншою країною — за рідною батьківщиною. Розкішна природа не може розрадити героя, бо він відчуває глибокий сум і самотність на чужині.

Окрім розкриття основного психологічного конфлікту, природа Криму відіграє у циклі ще й іншу функцію. Чарівна місцевість, неповторні краєвиди пробуджують натхнення поета і дають поштовх його філософським роздумам. Тиша акерманських степів асоціюється зі станом невимовної журби ліричного героя, відірваного від батьківщини. Штиль на морі викликає думки про «поліпи» — спогади, які ховаються в тиху погоду, але зі своєї схованки «рвуть серце пазурами». Буря, шторм, вітер символізують протиріччя в душі ліричного героя, його прагнення до боротьби, волі, високої мрії. Гірські дороги уособлюють пошуки нелегкого життєвого шляху. Таким чином, з одного боку, природа Криму є контрастом до зображення Литви — далекої, не такої розкішної, але найкращої для поета країни. З іншого боку, описи Криму сприяють розкриттю душевних переживань ліричного героя.

У «Кримських сонетах» є східна екзотика, легенди, характерний для східної поезії діалог мандрівника з мірзою. Ось враження поета від Бахчисарая вночі:

З мечетей тихо йдуть побожні мусульмани, Ізану відголос німіє вдалині,— І срібний ночі цар пливе в височині, Здаля побачивши зорі лице рум’яне…

Слова «мечеть», «мусульмани», «ізан» (скликання віруючих мусульма-нів на молитву з галерей мечеті) створюють східний колорит. І навіть зоря (як східна сором’язлива красуня) не показує своє «лице рум’яне» нічному цареві — місяцю. Цей прийом, характерний для романтичної поетики, допомагає авторові змалювати загадковий, не схожий на буденний, світ. Тільки у виключних обставинах виключний герой романтизму може виявити свої виключні почуття, пристрасті, уподобання. Давні легенди про наложниць з гарему хана Гірея, зокрема про Марію Потоцьку, стають приводом для роздумів ліричного героя про себе, про неможливість жити в неволі, про біль вимушеної розлуки з вітчизною.

Введення в сонети час від часу розмов мандрівника з мірзою, характерних для східної поезії, виконує кілька функцій: показує суперечності в душі ліричного героя; розкриває конфлікт високої мрії та дійсності; сприяє діалогічному пошуку істини. Таким чином, східні мотиви у «Кримських сонетах» не є випадковими, вони не тільки створюють атмосферу загадковості, а й допомагають розкрити внутрішній стан ліричного героя.

Висновок. Романтичний світ «Кримських сонетів» розкривається через різні мотиви, охоплює різні сфери — Схід і Захід, природу і почуття, легенду і реальність, високу романтику і драматизм реального життя. Усе це відбиває духовні пошуки особистості.

Опорні поняття: поетичний мотив, цикл, композиція циклу, сонет, жанр сонету, традиційні сонетні мотиви, романтичний герой.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе