Образ Платона Симиренко

Серед людей переважають ті, без яких епоха могла б спокійно обійтися. Нічого важливого вона б не втратила. Але, на щастя, є й такі, які стають її творцями, її суттю. Саме по них історія звіряє свої емоції, помисли й дії. Такими людьми були перші в Україні предприниматели-сахаропроизводители Платон Симиренко й Кіндрат Яхненко. Вони організували фірму, що протягом багатьох років піклувалася про простих людей-бідняків

Не дивно, що Тарас Шевченко високо оцінив діяльність цих людей. Насамперед, вони були близькі йому за духом. Кріпаки, як і великий поет, Яхненко й Симиренко, ставши підприємцями, не забули про потреби бідного народу. Вони піклувалися про своїх робітників, піклувалися про їхнє здоров'я, давали можливість селянським дітям одержати утворення. Як і Т. Шевченко, сахаропроизводители стояли "на стражі малих тих рабів німих".

Великий Кобзар, на мою думку, так високо оцінив діяльність братів Яхненко й Симиренко тому, що вважав їхніми теперішніми патріотами своєї держави. Вони піклувалися про розвиток культури й утворення; незважаючи на заборони, не тільки між собою говорили українською мовою, а й діловодство вели рідною мовою. Підприємці були відомими меценатами. Саме завдяки їхнім засобам побачив мир "Кобзар" Т. Шевченко (останнє прижиттєве видання), що безкоштовно поширили серед робітників і селян. Василь Симиренко, онук першого сахаропроизводителя, фінансував видання газет і журналів, на власні засоби організував видавництво. Це були люди з багатим внутрішнім миром, прагненням робити добро, працювати на благо своєї держави. Вони не боялися постійного нагляду царської охранки, шантажу, крадіжок, репресій - всіх тих методів, які застосовувала поліція, щоб знищити сильних духом меценатів. Приємно говорити, що й наша епоха знаменита подібними людьми. Серед них - Петро Яцик, що зробив найбільші пожертвування у фонди "Енциклопедії українознавства". Він дав мільйон доларів для центра історії України при Альбертском університеті. Саме цей відомий меценат запропонував проводити в Україні щорічний конкурс знавців української мови, у якому брали участь і моїх однокласників. Я хочу назвати також імена Омеляна й Тетяни Антонович, які заснували благодійну Фундацию, що присуджує почесні премії в різних областях україністики й художньої літератури, як в Україні, так і за кордоном. Вони є постійними спонсорами українознавчих програм

Українські меценати, покладаючись на Бога й відкриваючись Йому душею, невтомно працюють для блага своєї держави, сприяють розвитку української культури

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе