Опера Глинки “Іван Сусанін”


Робота над оперою розтяглася більш ніж на п'ять років. У ці роки Глинка пориває з аристократичним середовищем і переселяється в будинок літератора Н. Кукольника. Тут він зустрічається з письменниками, акторами й музикантами. Тоді ж була складена музика до трагедії "Князь Холмский" Н. Кукольника (увертюра, симфонічні антракти2 і три пісні, одна йз яких - "Ходить вітер у воріт" - стала народної). Тоді ж народилися багато хто з вокальних шедеврів Глинки: "Нічний огляд" на слова Жуковського, "Я пам'ятаю дивовижне мгновенье" і "Нічний зефір" на слова Пушкіна, "Сомненье" і "Жайворонок" на слова Кукольника. Складений у пориві глибокого серцевого почуття "Вальс-фантазія" для фортепіано потім був оркестрований, а пізніше перероблений у велику оркестрову п'єсу

27 листопада 1842 року - рівно через шість років від дня першої постановки "Івана Сусаніна" - відбулася прем'єра другої опери Глинки - "Руслана й Людмили". Демократична публіка й передова інтелігенція зуміли оцінити неповторну красу геніального створення Глинки. Музичний письменник В. Ф. Одоєвський виступив зі статтею, присвяченій новій опері: "На російському музичному ґрунті виріс розкішну квітку - він ваша радість, ваша слава. Нехай хробаки силкуються всползти на його стебло й заплямувати його - хробаки спадуть на землю, а квітка залишиться. Бережіть його: він квітка ніжний і цвіте лише один раз у сторіччя". Зате придворна знать зустріла оперу з холодною байдужістю. Відношення аристократичних кіл добре виразив брат пануючи, вес-кий князь Михайло Павлович: провинених офіцерів він посилав не під арешт на гауптвахту, а на подання "Руслана й Людмили", уважаючи це покаранням

Оперу стали давати усе рідше й рідше, хоча вона робила гарні збори, а незабаром і зовсім зняли зі сцени. Рідко ставився й "Іван Сусанін" - до того ж з постарілими декораціями й костюмами

В 1844 році Глинка знову їде за кордон, цього разу у Францію й Іспанію. У Парижі Глинка познайомився із французьким композитором Гектором Берліозом. З більшими успіхами пройшов тут концерт із добутків Глинки. Два роки Глинка провів в Іспанії. Його жваво захоплювала народна іспанська музика. Композитор знайомив з народними іспанськими музикантами, співаками й гітаристами, вивчала мова, навіть вивчився танцювати з кастаньетами. Використовуючи запису іспанських народних танців, Глинка в 1845 році написав чудовий симфонічний добуток - концертну увертюру "Арагонская хота"; в 1848 році, уже після повернення до Росії, з'явилася ще одна увертюра - "Ніч у Мадриді". Тоді ж була складена й симфонічна фантазія "Камаринская" на теми двох російських пісень: весільної ліричної СТ1з-за гір, гір високих ) і жвавої танечний

Останні роки Глинка жив те в Петербурзі, то у Варшаві, Парижі й Берліні. Композитор був повний творчих планів, але обстановка ворожнечі й недоброжелательства заважала творчості. Кілька початих партитур він спалився

Близьким, відданим іншому останніх років життя композитора була його улюблена молодша сестра Людмила Іванівна Шестакова. Для її маленької дочки Оли Глинка склав деякі свої фортепианние п'єски. У будинку композиторів збиралися поети, письменники, актори й співаки, передові молоді музиканти. Бував у нього А. С. Даргомижский, що завершував тоді свою "Русалку", бували молоді музичні критики А. Н. Сєров і В. В. Стасов. Незабаром до них приєднався талановитий юнак М. А. Балакірєв, що згодом став главою "Могутньої купки". Під враженням знайомства з Балакірєвим Глинка написав у листі до сестри наступне: "...У першому в Балакірєві я знайшов погляди, що так близько підходять до моїм у всьому, що стосується музики... згодом він буде другий Глинка".

Глинка вмер в 1857 році в Берліні. Його порох перевезли в Петербург і поховали на цвинтар Александро-Невской лаври

Після смерті брата Л. И. Шестакова все своє життя присвятила пропаганді його творчості. Вона стала близьким другом послідовників Глинки - композиторів "Могутньої купки".

Опера Глинки "Іван Сусанін" - героїчна народна музична драма. Уперше на російській сцені була поставлена вітчизняна опера, заснована на безперервному музичному розвитку, без розмовних вставок

Сюжетом для опери послужив переказ про героїчний подвиг костромського селянина Івана Осиповича Сусаніна в 1612 році, у важке для Росії час захоплення її іноземцями. Польські війська були вже вигнані з Москви, але окремі їхні загони ще бродили по країні. Один з таких загонів заблукав у село Домнино, де жив Іван Сусанін. Сусанін погодився стати провідником, але завів загін поляків у непрохідні нетрі й болота й сам вигин там.

Подвиг костромського селянина надихнув поета-декабриста К. Рилєєва, що написало думу "Іван Сусанін". І Рилєєв і Глинка в героїчному вчинку простої людини вбачали прояв сили й патріотизму всього російського народу, готового віддати життя в ім'я волі рідної землі

В опері чотири дії й епілог. Перша дія відбувається в селі Домнино, де живе Іван Сусанін з дочкою Антонидою й прийомним сином Ванею. Антонида чекає повернення свого нареченого - ратника Собини-на, що захищає Батьківщину від ворогів. Дівчина мріє про швидке весілля. Сусанін заперечує: "Що ворожити про весілля - горю немає кінця". Із загоном ратників прибуває Собинин, він розповідає селянам про успіхи російського ополчення на чолі з Мининим і Пожарським. Тепер можна б грати й весілля. Іван Сусанін благословляє Собинина й Антониду

Опера "Іван Сусанін" - добуток реалістичне, правдиво й щиро оповідає про історичні події. Музика опери глибоко національна, песенна. Опера обрамлена більшими народними сценами - інтродукцією й епілогом. Це підкреслює те, що основною діючою особою опери є народ. У хорових сценах відбиті переживання російських людей, дана різнобічна характеристика народу, розкриті його героїзм, стійкість, щиросердечна велич і серцева чуйність

Если домашнее задание на тему: » Опера Глинки “Іван Сусанін” оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.