Поет сам був частиною народу, що піднявся на боротьбу

Образ народу в поемі А. Т. Твардовского «Василь Теркин»

А. Т. Твардовский писав поему “Василь Теркин” під час Великої Вітчизняної війни, будучи фронтовим кореспондентом. Поет сам був частиною народу, що піднявся на боротьбу проти загарбників. Цим пояснюється й дивна чесність автора, і те величезне враження, що книга зробила на солдатів і офіцерів. Адже протягом багатьох лет Твардовский продовжував одержувати захоплені листи від читачів, які довідалися в поемі себе й своїх друзів

Яким же зображений народ в “Книзі про бійця” Звичайно ж автор постійно підкреслює його героїзм, здатність вистояти в будьякій ситуації. Кожний солдат Великої Вітчизняної говорить про себе вустами солдатабаляндрасника Василя Теркина

Був у бої зачеплений осколком,

Зажило і стільки товчу

Тричі був я оточений,

Тричі от він! вийшов геть.

И хоч було неспокійно

Залишався непошкоджений

Під вогнем косим, тришаровим,

Під навісним і прямим...

Але, однак,

Живий вояк,

До кухні з місця, з місця вбой.

Курить, їсть і п'є зі смаком

На позиції будьякий

Образ Теркина тому й полюбився фронтовикам, що в ньому не було казенної неправди, дешевого, награного патріотизму. Його відрізняла простота, що зовсім не заважала йому в годинники переправи, і під бомбуванням, і в рукопашній сутичці виявлятися сьогоденням героєм

И тільки іноді, у самі відповідальні мінути життя Теркина, поет дозволяє собі відкрито славити мужність тих, хто бореться проти фашистів

Хто однієї боїться смерті

Хто плював на сто смертей

Нехай ти чорт. Так наші чорти

Всіх чортів

У сто разів чортів

Сам герой теж найчастіше висловлюється жартівливо, іронічно. Патетична інтонація не для нього. Але й у його словах проривається іноді справжній біль, глибока любов до батьківщини

Я загнув такого гака

Я пройшов таку далечінь,

И видал таке борошно,

И таку знав сум!..

МатиЗемля моя рідна,

Заради радісного дня

Ти прости, за що не знаю,

Тільки ти прости мене!

Напевно, ці слова до сліз торкали читачів поеми точно таких же солдатів, як Теркин, що тільки не вміли отож висловити свій сум і любов

“Народ” поняття дуже складне. Так називають і всіх жителів країни, і трудящих, і людей однієї національності. Мені здається, Твардовский розповів у своїй поемі скоріше не про радянський, а про російських солдатів. Він бачив у бійцях Великої Вітчизняної спадкоємців традицій

... Тим шляхом ідуть суворим,

Що й двісті років тому

Проходив з рушницею кремінним

Росіянин трудівниксолдатів

Пам'ятав він про те, що народ неоднорідний. Є прості люди, солдати, яких вищі начальники презирливо називають “масою”. Є генерали і їм дістається слава перемог

... Розділений издревле праця

Міста здають солдати,

Генерали їх беруть

Головним героєм поеми став саме солдатів той, хто за все відповідає на війні, той, хто війну виграє. І тому можна говорити, що головний герой “Василя Теркина” народпереможець

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе