Росіянин місто, його влади; ситуація «Ревізора»


З губернських міст Гоголь ще з дитинства добре знав Полтаву, що неодноразово відвідував і в зрілі роки, і губернське містечко Чернігів, де жили його родичі по лінії матері. З повітових міст йому були відмінно знайомі Миргород і особливо Ніжин, де він учився. Під час поїздок по Росії, які бували завжди йому дуже потрібні, тому що давали великий матеріал для міркувань, він також бачив безліч міст. Всі вони залишили незабутнє враження й відбилися в його творчості - в «Миргороді», «Ревізорі», «Мертвих душах». Вигляд гоголівських міст став невіддільний від подання про місто того часу й у сучасників Гоголя, і в майбутніх поколінь

Так трапилося тому, що Гоголь зумів побачити місто весь цілком, показати його в самих характерних, визначальних рисах, подивитися на нього з такого піднесення (не в прямому, а в переносному значенні слова), «звідки б він видний був весь, як на долоні».

Найчастіше Гоголь їздив з Петербурга в Москву, з Москви в Полтаву, у Васильевку. На шляху йому неодноразово доводилося зупинятися в містах, повітових і губернських. Так, наприклад, на початку жовтня 1832 року по дорозі з Васильевки в Петербург йому через поломку екіпажа довелося затриматися в Курську майже на целую тиждень

В 1835 році перед початком роботи над «Ревізором» Гоголь багато їздив по Росії. Дороги в ті роки перебували в жалюгідному положенні

Перша в Росії шосейна дорога - Петербургско-Московское шосе - була закінчена в 1830 році. Почалося будівництво інших шосе, але всі вони були ще, як пише В. П. Семенов, в «таки первісному стані». Недарма Пушкін писав:

  • Тепер у нас дороги погані,
  • Мости забуті гниють,
  • На станції клопи так блохи
  • Заснути хвилини не дають,
  • Трактирів пет...
  • («Євгеній Онєгін»)

Розглядаючи «Поштову карту Європейської Росії з показанням поділу на губернії й повіти (складена, гравірована й надрукована при військово-топографічному депо в 1827 році)», як і аналогічну карту 1829 року, можна побачити ті губернські й повітові міста, які лежали на шляху Гоголя під час його поїздки перед створенням «Ревізора».

Поїздка з Петербурга в Москву в диліжансі в 30-і роки тривала чотири - чотири з половиною дня. Однак навіть на цьому порівняно упорядженому шляху бували ускладнення. Так, наприклад, 22 вересня 1832 року з Москви Пушкін писав дружині: «Велосифер, по-російському Поспішний диліжанс, не дивлячись иа плеоназм, поспішала як черепаха, а іноді навіть як рак. У добу трапилося мені зробити три станції. Коні розковувалися й нечувана річ! їх підковували на дорозі» (XV, 30). Шлях з Петербурга в Москву лежав через губернські міста - Новгород і Твер. З повітових міст на цій дорозі були: Хрестці, Валдай, Вишний Волочек, Торжок, Клин

Направляючись із Москви в Полтаву, Гоголь проїжджав чотири губернських міста: Тулу, Курськ, Орел, Харків і ряд повітових: Подольск, Серпухов, Чернь, Мценск, Обоянь, Бєлгород, Валки

По дорозі з Полтави в Крим Гоголь улітку 1835 року побачив губернські міста Херсон і Сімферополь і повітові Решетшювку, Кременчук, Олександрію, Елиса-ветград, Миколаїв, Каховку, Перекоп, Карагуз.

З комедії «Ревізор» є тільки випадні зауваження про вулиці й будинки того містечка, у якому городниче-ствовал! Сквозник-Дмухановский, але Гоголь нам дав картину подібного міста в «Миргороді». В описах цих міст від нас безсумнівно вислизає дещо з того, що було ясно для його сучасників. Так, наприклад, не знаючи змісту існуючих тоді «височайше затверджених» дозволів про фасади обивательських будинків, не можна зрозуміти зміст місця з «Повісті про те, як посварився Іван Іванович із Іваном Никифо-ровичем»: «Але я тих думок, що немає краще будинку, як поветовий суд. Чи дубовий він, або березовий, мені немає справи; але в ньому, милостиві государі, вісім віконець!.. Один тільки він пофарбований кольорами граніту: інші всі доми в Миргороді просто вибілені» (II, 244).

Ці «вісім віконець», так наполегливо підкреслені оповідачем - обивателем Миргорода, як і приведшая його в захват фарбування «гранітних кольорів», сприймаються нами тільки як іронія Гоголя над мізерністю подань обивателя, говорять про злиденність провінційного життя. Тим часом сучасники письменника, жителі провінційних міст, могли побачити за цими словами висміювання постанов влади, причому не тільки місцевої, але й центральної. Справа в тому, що згаданими дозволами передбачено було будівництво фасадів обивательських будинків не більш, ніж із сімома віконцями. Про цьому, не маючи на увазі Гоголя, розповідає П. Столпянский.

Міста того часу звичайно будувалися однотипно. У центрі - більша площа, на якій розташовані будинки різних урядових закладів. Була вона й у губернському місті М., у якому робив свої купчі Чичиков. Він і Манилов, відправившись у місто із цією метою, насамперед повинні були дійти «до площі, де перебували присутственние місця; великий триповерховий кам'яний будинок, весь білий, як крейда, імовірно для зображення чистоти душ посад, що містилися в ньому; інші будинки на площі не відповідали огромностию кам'яному будинку».

Повітові й губернські міста того часу часто мало чим відрізнялися друг від друга. По своєму господарському й культурному значенню повітові міста грали часом більшу роль, чим деякі губернські центри. Яскравим прикладом цього служить добре відомий Гоголеві повітовий м. Ніжин .

Інші губернські міста хиріли, уподібнюючись містечкам повітового типу. У часи Гоголя така доля осягла губернське місто Чернігів. Перетворений Олександром I у губернський центр із більшою кількістю урядових закладів і розгалуженим чиновницьким апаратом, Чернігів ні в найменшому ступені не відповідав своєму призначенню, ні по економічному, ні по - культурному положенню. Не змінилося це положення й при Миколі I.

Если домашнее задание на тему: » Росіянин місто, його влади; ситуація «Ревізора» оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.