Розкрийте особливості середньовічної персько-таджицької поезії


Х ст. вважається початком «золотої доби» персько-таджицької поезії. Розквіт цієї літератури пов’язаний із відродженням давніх культурних традицій народів, які мешкали в Ірані

Та Середній Азії. Ще у VII ст. під гаслами ісламу розпочалося арабське завоювання цих територій. Вивчення Корану, до того ж тільки в оригіналі, стало наріжним каменем освіти й виховання у багатьох народів Сходу, які ввійшли до мусульманської держави — Халіфату. Саме тоді були закладені підвалини спільних культурних традицій народів, що сповідували іслам. Арабська мова тривалий час була основною мовою науки і культури, що сприяло збагаченню культур різних народів. Але в той же час продовжували розвиватися й місцеві культурні традиції різних народів. У ІХ ст. у східній частині Халіфату династія Саманідів утворила нову Іранську державу, а її офіційною мовою визнали дарифарсі — розмовну мову племен, які мешкали на території держави Саманідів. Саме на цій мові починає формуватися нова література.

Засновником нової іранської літератури вважається Абу Абдаллах Джафар Рудакі. Про життя поета відомо небагато. Народився він у маленькому гірському селі. Перш ніж прославитися при дворі володаря держави Саманідів у Бухарі, отримав визнання як поет і музикант у рідному краї. За поетичний псевдонім він узяв назву маленького селища, де минуло його дитинство. Деякий час Рудакі жив при дворі у розкошах і шані, але цей щасливий для нього період тривав недовго. Згодом про ті роки свого життя поет розповів у відомій касиді «Скарга на старість». Літописи зберегли перекази про те, що Рудакі вигнали з палацу еміра.

У той час, коли жив і творив Рудакі, основні поетичні жанри, якими уславилася східна поезія, лише формувалися. Рудакі використовував поетичні форми, поширені в народній поезії. Найпростішою поетичною формою були бейти — двовірші. Рядки бейту мали однакову кількість складів і риму. Кожен двовірш передавав закінчену думку. У творчості Рудакі бейти набувають філософського звучання, у них поет передає свої думки про дружбу, любов, сенс життя, війну і мир, свої враження від природи, людей. За переказами, Рудакі написав понад 300 000 бейтів. Але до сучасників дійшли лише окремі вірші та фрагменти, які гуртуються навколо трьох основних мотивів. Це ліричні, пейзажні вірші та вірші про кохання. В уснопоетичній творчості існувала ще форма рубаї — чотиривірш.

З великої творчої спадщини Рудакі до нас дійшли дві касиди — «Мати вина» і «Скарга на старість». Серед творів поета касиду «Скарга на старість» вирізняє філософське сприйняття життя. Починається касида зображенням безжалісної і потворної старості. Поету достатньо лише одного поетичного рядка, щоб в уяві постав образ старості: «Всі зуби стерлися мої, повипадали й пні». Але старість — лише частина багатогранного життя людини,— переконаний поет, і він не хоче думати про потворність старості, а з радістю згадує свою молодість. Так скарга на старість перетворюється на гімн молодості, життю. На питання, чому молодість минає, поет сам дає відповідь: такий закон життя. Світ не є сталим, він «рухливий, як око». Світ схожий на вітер, на хмару, і весь час перебуває в русі. Сьогодні хмара є, але завтра задме вітер і хмара зникне. Тому треба насолоджуватися кожною миттю, яку дарує нам життя, бо прийде час, коли для людини все скінчиться. Усе у світі змінюється, все поглинає час, і людина повинна мати мужність прийняти цей закон — такого висновку доходить поет.

Філософські мотиви «Скарги на старість» Рудакі набули розвитку у творчості іншого славного сина Сходу — Омара Хайяма. Омар Хайям — найяскравіша постать персидсько-таджицької середньовічної літератури. Про його життя існує безліч легенд. Ще на початку ХХ ст. енциклопедичні словники подавали дві статті про цю людину: в одному томі розповідалося про видатного східного математика Омара Аль-Каямі, а в іншому — про поета Омара Хайяма. І тільки згодом дійшли висновку, що геніальний поет і видатний математик — одна й та сама особа.

Поезія Омара Хайяма — сповідь сміливої духом, допитливої людини, яка жила інтересами свого часу, виношувала протест проти всього, що обмежувало й гнітило її на землі. Якщо Людина — творіння Бога, то чому вона приречена на страждання? Чому лише після смерті людині обіцяно рай? Що таке Бог? Чому у світі, де все визначено Богом, людина карається за вчинки? На ці питання Омар Хайям мав відповіді, які не вписувалися в систему мусульманських догматів.

Ідея свободи особистості — провідна й наскрізна ідея всіх рубаї Хайяма. Цю ідею поет розкриває в різних темах та мотивах своїх віршів. Моральні мотиви — думки про добро і зло, справедливість і кривду — поєднані у його творах з філософськими роздумами про життя і смерть, про духовне і матеріальне в людині, її призначення. Він не може змиритися зі злом, яке панує у світі, з ницістю і глупством — одвічними супутниками зла:

О Доле! Злочини ти твориш — і сама

Їх потім визнаєш! Даруєш ти сліпма

Добро мерзотнику, а праведному — кару.

Чи одуріла ти? Чи вижила з ума?

Переклад В. Мисика

Не може прийняти поет і офіційну мораль.

Вірші Хайяма свідчать, що він був добре обізнаний із різними філософськими течіями східного й античного світу. Але жодне з цих учень не могло задовольнити знаттєлюбного розуму поета-філософа.

Здавна існувала точка зору, що поезія Гафіза — містична, тобто все, що зображується у творі, має інший, потаємний зміст.

Його містицизм — це поетичне прозріння, яке обожнює і любов, і красу, і саму людину. Волелюбна думка Гафіза не пов’язана з жодною чітко визначеною системою поглядів на світ. У поезії він вільно поєднував усе, що відповідало його поетичному сприйняттю життя. Цінності релігійні і цінності земні в Гафізових віршах наче міняються місцями.

Оспівування земного кохання суперечило ісламу, з його проповіддю підкорення «царю небесному». На думку ж поета, служіння коханій давало змогу відчути себе вільним від «царів земних і небесних». Мусульманське вчення закликало до покори, а Гафіз — до свободи: й у житті, й у творчості.

Висновок. Розквіт культури середньовіччя на Сході мав величезний вплив на літературу. Твори набувають філософського звучання, поети звертаються до внутрішнього світу людини, до мотивів любові, краси, вічності життя.

Опорні слова: бейт, чотиривірш, містицизм, духовний світ, філософські питання, сенс буття.

Если домашнее задание на тему: » Розкрийте особливості середньовічної персько-таджицької поезії оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.