Сценарій фільму Шукшина «Поклич мене в далечінь світлу»


Але от у сценарії «Поклич мене в далечінь світлу» (а потім і у фільмі, поставленому по цьому сценарії С. Любшиним») об'єднання «під одним дахом» декількох шукшинских оповідань здійснюється, на мій погляд, уже не настільки безболісно. Знов-таки варто обмовитися, що в очах тих, хто не читав шукшинских оповідань, використаних у сценарії, фільм, цілком можливо, буде виглядати художньо переконливим і органічним. Нас же цікавить саме «середній випадок», тобто той самий, коли глядач дивиться фільм, уже будучи знаком з оповіданнями «В'яне, пропадає», «Космос, нервова система й шмат сала» і «Племінник головбуха».

Кожний із цих оповідань (особливо перші два) був у свій час дуже точно «розрахований» Шукшиним, тонко організований і містив у собі глибокий правий- стнепно-психологический підтекст. Який оповідальний простір, яка воістину невичерпна складність людських взаємин, помислів, почуттів, мислимих, але конкретно не позначуваних письменником, розкривається, наприклад, в оповіданні «В'яне, пропадає»! Яка пластика художньої думки!

Живуть на світі мати й син. Рано овдовіла жінка, радий осиротілий хлопчисько. Важко живуть - це видно по всьому, особливо по якійсь метушливій сумирності, з якої мати, напевно, уже давно звикла ставитися до всього - і до своєї бідності, і до процвітаючим у житті людям. І от поруч дядько Володя - самовдоволений, ситий обиватель, що досяг, по його власному, розумінню, у житті всього й тому преисполнепний отакої тупої егоїстичної благодушності. Але в цьому ще не весь дядько Володя. Є в ньому, безсумнівно, щось таке, що робить цю фігуру не тільки відразливої, але й у певному змісті лиховісної-типової. Що ж це таке? Що имеппо ображає нас у ньому якимось особливим, принизливо-гірким образом?

Дядько Володя, очевидно, досить частий гість у Славкином будинку, настільки частий, що в Славкпной матері зароджується навіть ощадливо-боязка надія, не збирається "чи цей благополучний й упевнено крокуючий по жизпи людина посвататися до неї. Не будемо поспішати засуджувати її за це; поставимося до пий з тим же «запасом доброти», що виявляє в собі й прагне розбудити в нас сам Шукшин. Нам не потрібно пояснювати, що вона в сто крат мудріше, тонше, духовно піднесеніше, ніж дядьків Володя; ми розуміємо, що ніякої щиросердечної близькості між ними пет і бути не може. Але ясно для нас і інше: її жертовна готовність прийняти дядька Володю таким, який він є (або ж яким він їй поки що представляється), викликана винятково турботою про Славку, про те, щоб у будинку був хазяїн, чоловічий око, чоловіче рука. Вона бачить, не може не бачити, що дядько Володя - взагалі ж, звичайно, не подарунок. Але справа все в тім, що видимі його недоліки <ша поки що вважає як би цілком «нормальними», більш-менш звичайними в сільському мужику й вуж у всякому разі такими, які вона-те з її неизбивним терпінням і всепони-манием, безсумнівно, зможе перенести заради того, щоб будинок їх був нормальним сільським будинком. Звідси й цей її принижений тон у розмові з дядьків Володею, і ця поспішна готовність потурати йому у всіх його дурних, покровительственно-развязних міркуваннях

Дядько Володя пе зв'язує зі своїми візитами пикаких певних планів. Він заходить просто так, просто тому, що звик заходити. І все-таки... І все-таки звідки узялася ця звичка? Що тягне самовдоволеного й благополучного дядька Володю до цим двох з людям? Самітність безсімейної людини? Немає. Людям типу дядька Володі це почуття незнайоме. Дозвільне бажання розважитися, пограти зі Славкою в шахи, випити чарку горілки? Так, є, напевно, і це. Але головне все-таки в іншому. І щоб уловити це головне, потрібно вслухатися не тільки в зміст міркувань дядька Володі, але й у самий їхній тон, у той морально-емоційний підтекст, що ледве виразно в них звучить

  • «- Усе граєш, Славка? - запитав дядько Володя
  • — Грає! - устряла мати. - Приходить зі школи
  • і починає - набрид вуж... У вухах дзенькає
  • Це була несусвітня неправда; Славка дивувався про себе
  • — Гарна справа,— сказав дядько Володя. - У житті придасться. От підеш в армію: усе будуть стройовий крок відпрацьовувати, а ти в червоному куточку па баяні тренуватися. Дуже гарна справа. Не всім тільки дається...
  • — Я говорила з ихним вчител-те: шпарко, говорить, здатний
  • Коли говорила?! Об боже милостивий!.. Що з нею?
  • — Талант, говорить
  • — Треба, треба. Молодець, Славка».

Прагнення до самоствердження властиво, кат; відомо, всім людям. У більшості воно невіддільно від активної діяльності, від прагнення до можливо більше повної реалізації своїх природних здатностей. Але є зовсім особливий сорт людей, самоствердження яких можливо лише тоді, коли навколишні їхні люди в тім або іншому ступені нещасні. Іншого способу затвердитися у відчутті своєї повноцінності в таких людей попросту немає. Тому чуже лихо для них не просто сторонній факт, але й до певної міри посвідчення їх власного життєвого успіху, джерело самоповазі й щиросердечній рівновазі

Такий от і є дядько Володя. Він бачить, як важко живуть Славка з матір'ю. По-своєму він навіть співчуває їм, так сказати, «зважає на становище». Але співчуття від - усього лише зворотна сторона свідомості власної переваги, ліниво-заступницький жест міщанина, що закоснів у самовдоволенні. Тому його й тягне до цих людей, що на тлі їхнього вбогого існування він одержує особливу можливість відчути масштаби свого життєвого успіху. І юний настільки упоєний цим відчуттям, що не тільки не випробовує ніякої незручності, начебто природної для благополучної людини побачивши чужого нещастя, але, навпроти, з якимось беззвітним садизмом усіляко підкреслює своє благополуччя. Ні, дядько Володя зовсім не зла людина. І він, мабуть, навіть зачудувався б, якби йому сказали, що його похвальба перед бідними людьми своїми статками є, по суті, знущання над цими людьми. Але в той^-те й лихо, що зачудувався б, тобто виявив би искреннее нерозуміння того, що в подібних обставинах можна поводитися якось інакше.

У сценарій «Поклич мене в далечінь світлу» оповідання «В'яне, пропадає» увійшов майже без зміни. Але включений у сюжетну систему сценарію на правах якогось сюжетного «блоку», він виявився підпорядкованим новим ідейно-художнім цілям і внаслідок цього піддався существеннейшей нравственно-эстетической деформації. Залишилася від нього лише зовнішня оболонка, фабульний реквізит, нова сюжетна функція якого виявилася, треба сказати, цілком пересічної

Насамперед відбулася різка зміна акцептів. Якщо в оповіданні в центрі уваги був дядько Володя, то тут, у сценарії, на перше місце висунувся образ матері, причому задум Шукшина в цьому випадку звівся до наміру пояснити, чому Груша Весело-ва (так у сценарії кличуть матір) не може з'єднати своє життя з дядьків Володею. Виникає, таким чином, зовсім інша колізія: самовдоволений, незалежний у своєму утробному егоїзмі дядько Володя тут, у сценарії, сам виявляється в якімсь психологічно підпорядкованому положенні - це він повинен сподобатися Груші, він зацікавлений у вдалому результаті свого сватовства.

Відповідно до цього міняється й морально-психологічний підтекст його мовлень, усього його поводження. Те, що в оповіданні було вираженням його жорстокої щиросердечної глухоти, у сценарії виявилося зведеним до рівня звичайної, у всякому разі, цілком необразливої дурості невдачливого нареченого; від колишньої байдужості не залишається й сліду, глузлива ж похвальба перетворюється в наївно-комічне прагнення показати «товар особою». Шукшин, треба віддати йому належне, і цю «партію» веде майстерно, ліплячи образ дядька Володі бездоганно точно.

Відомо, що сам Шукшин дуже засмучувався, коли його дорікали в невдалій екранізації своїх добутків. Засмучувався й навіть гнівався. «Але нехай ще глядачі не готові до таких фільмів, — говорив він (мова йшла про фільм „Странние люди"), — але адже навіть ці мудрі діви (він назвав прізвища двох відомих московських критиків) нічого не зрозуміли. Лають Шукшин-режисера за те, що зіпсував оповідання Шукшин-письменника. Невже не ясно, що будь-яка екранізація — це перехід з одного виду мистецтва в іншій. Отут неминучі втрати, але адже й знайдено багато чого».

Если домашнее задание на тему: » Сценарій фільму Шукшина «Поклич мене в далечінь світлу» оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.