«Щур» із кн. «Найдьонов луг» (Соколов-Микитов)


Я ніколи не був більшим аматором змісту птахів у неволі, але іноді зимою в мене жили лісові співочі птахи. Траплялося, я тримав веселих чижів, всю зиму, що літали вільно по кімнатах нашої квартири, що радували мене своїми піснями. Жили в мене краснозобие й важливі снігурі, ошатні й клопітливі щиглі, але більше всіх полюбився ніколи, що жив у мене щур, - весела пташка з ошатних, брусничних кольорів грудьми

Мій щур жив у невеликій клітці, підвішеної над вікном. Клітка завжди була відкрита, і щур міг літати по кімнаті вільно. Він сам прилітав у клітку, де лежав приготовлений для нього корм. Особливо любив щур смачні кедрові орешки. На моєму письмовому столі завжди лежало трохи таких орешков. Щурка - так ми всі його називали - сідав до мене на стіл. Я в пальцях роздавлював орешек і кормил щура сладони.

Він дуже любив сидіти на гіллястому лосиному розі, прибитому до стіни над моею головою. На цьому лосиному розі висіли моя рушниця й мисливські приналежності: патронташі, сумки, бінокль

Щурка дуже любив купатися. Щодня я ставив на підлогу невелику ванночку із чистої водою й любувався, як радісно купається щур. Викупавшись і обтрусившись, закусивши солодким орешком, він всідався над моею головою й починав тихесенько співати. Під його тиху пісеньку мені було приємно писати оповідання про лісові пригоди, про радісні зустрічі. Він часто сідав на мій стіл, і щораз я пригощав його солодким орешком. Іноді Щурка сідав на мою друкарську машинку, дивився на мене, як би бажаючи сказати ласкаве й добре слівце на пташиній своїй мові

Щур дуже радувався, коли після прогулянки я вертався у свою робочу кімнату. Траплялося, він сідав на моє плече й знову злітав на свій улюблений лосиний ріг

Так ми прожили майже целую зиму. Один раз, перелітаючи з лосиного рога в клітку, щур раптом упав на підлогу, забив крильцями, і мені здалося, що він умирає. Я підняв його з підлоги, поклав на долоню. Він незабаром отямився, отямився й став літати, як і раніше співати й весело купатися. Хворобливі припадки повторювалися все частіше й частіше. Я догадався, що причиною їх були улюблені щуром кедрові орешки: харчуючись маслянистими орешками, він ожирів

Довелося посадити щура на строгу дієту: годувати тертою морквиною й сушеними ягодами. Після такого лікування щур незабаром оправився, і хворобливі припадки більше не повторювалися

Я знав, що щури погано переносять неволю, не живуть довго в клітці, і вирішив випустити Щурку ранньої весною. Коли ліс готувався одягатися, я виніс Щурку на опушку й випустив на волю. Він сіл на сучок ближнього дерева й, як би прощаючись із мною, запік свою тиху пісеньку

Зізнаюся, мені було дуже шкода мого друга щура й гірко з ним розставатися

На прощання я помахав йому рукою, і він зник у вершинах густого темного лісу

Если домашнее задание на тему: » «Щур» із кн. «Найдьонов луг» (Соколов-Микитов) оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.