Твір на тему: — Мій Лермонтов

У кожної людини є свій улюблений поет, вірші якого можуть підтримати у важкі мінути, допомогти перебороти в собі слабість, підбадьорити, підказати. Для мене таким поетом є М. Ю. Лермонтов. Саме він уміє знайти слова, що допомагають краще зрозуміти, що ж діється в мене в душі, що відбувається навколо і як мені надійти в ситуаціях, що здаються безвихідними.

Як часто буває смутно й тужливо від думки, що немає поруч жодного людини, що міг і хотів би зрозуміти тебе, прийняти таким, який ти є. Але читаєш вірші М. Ю. Лермонтова — і вас стає вже двоє, а виходить, є ще люди, що вміють зрозуміти й розділити твій стан, просто ти їх не зауважуєш. Виходить, вся справа не в навколишніх, а в тобі самому.

Коли я беру в руки книгу віршів М. Ю. Лермонтова, я поринаю в зовсім особливий мир, що хвилює й кличе. Це відбувається тому, що добутку поета не повчають, не заспокоюють, а будять всі почуття.

Герої добутків М. Ю. Лермонтова сильні, цілеспрямовані, мають сильну волю й вірні своїм ідеалам. Мені б теж хотілося виробити в собі ці якості, щоб не боятися нового й труднощів, щоб шукати й знаходити, боротися за досягнення цілей.

Михайло Юрійович Лермонтов по праву увійшов до числа великих російських поетів. Образи, створені поетом, згодом не тьмяніють і продовжують хвилювати серця всі нових і нових поколінь людей.

Але в кожної людини є свій, улюблений і близький саме йому Лермонтов. Одні бачать у ньому насамперед співака батьківщини, що прославляє «її степів холодне молчанье, її лісів безбережних колиханье, розливи рік її подібні до морів». Інші сприймають поета як юнака, сумно й задумливо дивиться вдалину, якому «комусь руку подати в мінуту щиросердечної негоди». Комусь дорогий і близький Лермонтов — заколотний автор «Вітрила», що, як і його ліричний герой, сам просить бури, безстрашно рветься назустріч бурхливої стихії. І всі вони праві. У віршах поета звучать мужність і смуток, спрага волі й відчуття її недосяжності, передчуття втрат, любов до батьківщини й рідної природи. Його добутки різноманітні по Твір на темутике, настрою, жанрам. Однак всі вони об'єднані особливим голосом, особливою інтонацією й мелодикою, що відрізняє Лермонтова від інших поетів. Автор немов утягує читача у свої міркування, розкриває перед ним саме заповітне з того, що таїться в глибинах людської душі. Щирий голос поета зачаровує, хвилює нас, змушує співпереживати його почуттям і думкам, збагачує наш внутрішній мир.

Мені найбільше близький Лермонтов — співак прекрасної природи. Його вірша, присвячені природі, також розрізняються між собою. Ми бачимо мир природи у всіх його проявах, у його русі й зміні, мир, що живе власним, цікавою й загадковим життям. Це ідеальний мир, створений мрією поета, урятований від зла й несправедливості. Природу поет сприймає як джерело прекрасного, втілення гармонії й краси. І в той же час автор наповнює свої пейзажі міркуваннями про проблеми суспільного й особистого життя.

У пейзажній ліриці Лермонтова ми зустрічаємо різні, що постійно змінюються настрої. Тут і осінній смуток, і жаль про літо, що йде, з його радостями й світлом. Тому в осінні картини проникають сумні нотки: ми бачимо «пожовтілі листи», і «похмуру зелень єлей», і «тьмяний місяць», що переглядає крізь туман. У глибокій замисленості «тихенько плаче» самотній старий стрімчак, сумуючи про золоту хмаринку, що умчалася поутру вдалину. Але варто перегорнути сторінку, і от уже «свіжий ліс шумить при звуці вітерцю», і «конвалія сріблистий привітно киває головою», і «студений ключ грає по яру». І зовсім інші почуття охоплюють нас. Замість смутку приходить радість від споглядання навколишньої краси, забуваються всі тривоги й хвилювання.

Різні й самі пейзажі, які малює перед нами Лермонтов. Ми немов бачимо в них різні країни й континенти, цікаві своєю неповторністю, що мають свої особливі риси. От «навколо лісистих гір» Кавказу «дикою завісою» в'ється туман і «ріка дзюрчить одна». Або з'являється перед нами самотньо зростаюча на дикій півночі сосна, «одягнена, як ризою», сипучим снігом. І мріє вона про «край, де сонця схід». У пустельних степах Аравії, під пекучими променями палючого сонця, коштують «три горді пальми». І під ними «із ґрунту марної» пробивається джерело, дзюрчачи студеною водою. А от, посередині голубой гладі, «у тумані моря» біліє самотнє вітрило, під золотим лучем сонця прагнучий до невідомої країни.

Важко передати ті почуття, які випробовуєш, читаючи вірша поета. Неймовірне багатство й розмаїтість його пейзажів і тих думок і емоцій, який вони наповнені. Можна „ довго сперечатися про те, який же він насправді - великий Лермонтов. І важко знайти однозначну відповідь. Адже для кожної людини він свій - улюблений і близький саме йому, що хвилює й неповторний. І це, мені здається, головна особливість лірики Лермонтова - передавати хвилинні настрої, і глибокі міркування. Сумувати й радуватися, постійно мінятися, щохвилини бути іншим, але завжди говорити правду про те, що на душі.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе