Васильєв – Гра в слова: росіяни замість росіян


А. Д. Васильєв ГРИ В СЛОВА: РОСІЯНИ ЗАМІСТЬ РОСІЯН (Політична лінгвістика.

- Вип. 2(25). - Єкатеринбург, 2008. - С.

35-43) The author compares the meaning and usage of the words and expressions "the Russian citizens" (the people that live in Russia but do not belong to the Russian ethnic group) and the Russians (the people that belong to the Russian ethnic group). The author concludes that in the contemporary political communication the usage of these words is often the means of manipulation. Усяка гра щось значить... "Заради чого" - у цих словах, властиво, самим стислим образом полягає сутність гри.

Й. Хейзинга Один з ознак розвитку значення слова бачать у зміні його лексичних зв'язків, у яких воно проявляє себе в мові: "так сказати, рух усередині значення, зміна його обсягу" [Ковтун 1971:81]. При вивченні доль як окремих слів, так і великих лексичних шарів беруть до уваги, що значеннєві зміни в лексиці зовсім не обов'язково мають зовнішньо-формальне вираження: частіше при семантичних зрушеннях у словах виникає специфічна сполучуваність, утворяться нові конструкції й т.п. Звідси - закономірний висновок про сугубу важливість можливо більше повного обліку контекстних даних у лексикологічний^-лексикологічнім-історико-лексикологічному дослідженні: "внутрисловние значеннєві зміни й контекст представляються різними сторонами одного явища, рівною мірою показовими для зрушень, що відбуваються, у лексиці" [Веселитский 1972: 14]. Контекст, що містить досліджуване слово (витягнуте в такий спосіб "з надр свого існування із ґрунтом" [Котелова 1995: 17]), може розглядатися як фрагмент мовного потоку, де звичайно й створюються умови для закономірних і разом з тим часто несподіваних значеннєвих переходів, зсувів [Сорокін 1965: 540]. Правила семантичної синтагматики слів (имеющие силу закону) пропонують як основний критерій наявність двох у слів, "крім специфічно, що розрізняють їхніх сем, однієї загальної семи" [Гак 1972: 374] (див., наприклад, також висновок про необхідність узгодження коннотативних сем, або коннотем) [Туліна 1992: 83-84]. Коннотация - "емоційне, оцінна або стилістичне фарбування язикової одиниці узуального або окказионального характеру", у широкому змісті - це будь-який компонент, яким доповнюється предметно-понятійне (денотативне), а також граматичний зміст язикової одиниці, що здобуває, таким чином, експресивну функцію "на основі відомостей, що співвідносяться з емпіричним, культурно-історичним, світоглядним знанням мовців даною мовою, з емоційним або ціннісним відношенням мовця до позначуваного або зі стилістичними регістрами, що характеризують умови мовлення, сферу язикової діяльності, соціальні відносини учасників мовлення". У вузькому ж змісті коннотация визначається як "компонент значення, змісту язикової одиниці, що виступає у вторинній для неї функції найменування, що доповнює при вживанні в мовленні її об'єктивне значення асоціативно-образним поданням про позначувану реалію на основі усвідомлення внутрішньої форми найменування" [Телия 1990: 236]. Різноманітні асоціації, породжувані словами в носіїв мови, у свою чергу, створюють нові значеннєві ланцюжки (або, якщо - досить умовно й приблизно - намагатися зобразити графічно, якісь розбіжні концентричні або пересічні, що сполучаються кола й т.п. складні фігури). Це сприяє виконанню одного з найважливіших призначень мови; вербально втілюються не тільки раціональні судження, але й емоційні оцінки, що у двуединстве формує коннотативную лексику, що грає ключову роль у становленні й зміцненні соціокультурних норм, морально-етичних установок, духовних орієнтирів і т.п. Думають, що прагматичні структури свідомості, відповідальні за суб'єктивну оцінку всього спостережуваного й пережитого людиною з погляду його інтересів і ціннісної орієнтації у світі, є вихідними - у порівнянні с когнітивними (той же автор указує, що в ці структури, що виростають на спадкоємному базисі, укладається й організується власний досвід індивідуума, тисячекратно збагачений і скоректований завдяки мові "колективним досвідом людства" [Нікітін 1988: 20] - скоріше все-таки насамперед ментальним досвідом свого народу). Імовірно, багато в чому із цим зв'язана можливість вичленовування й т.зв. прагматичного (емотивного) значення, іменованого також прагматичним аспектом лексичного значення. Згідно із загальною концепцією семіотики його визначають як закріплене в язиковій практиці відношення мовців до вживаних знаків і (що представляється особливо важливим) відповідний вплив знаків на людей. У лексичній семантиці прагматичне значення вважають "специфічним язиковим вираженням оцінки позначуваного за допомогою маркірованих одиниць, оцінним емоційним, що стилістично характеризує компонентом лексичного значення" [Новиков 1982: 99-100], що в координатах трохи іншої термінології може бути віднесене також до специфіки коннотации. "Не слід забувати, що слова живуть не поза контекстами їхнього вживання" [Філін 1984: 171]; це справедливе положення варто враховувати при аналізі як окремих комунікативних актів, так і цілих функціонально-стильових шарів, серед яких зовсім особливу й при цьому кардинально важливу

Если домашнее задание на тему: » Васильєв – Гра в слова: росіяни замість росіян оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.