Виклад «Голуби» — Тургенєв

Я стояв на вершині пологого пагорба; переді мною - те золотим, те посрібленим морем - розкинулася й майоріло спіле жито. Але не бігало брижі по цьому морю; не струменіло задушливе повітря: назрівала гроза велика. Біля мене сонце ще світило - гаряче й тьмяно; але там, за житом, не занадто далеко, темно-синя хмара лежала важкою громадою на цілій половині небокраю

Усе причаїлося... усе знемагало під лиховісним блиском останніх сонячних променів. Не чути, не видать ні одного птаха; поховалися навіть горобці. Тільки десь поблизу завзято шепотів і ляскав самотній великий аркуш лопуха

Як сильно пахне полинь на межах! Я дивився на синю громаду... і смутно було на душі. Ну скоріше ж, скоріше! - думалося мені, - блисни, золота змійка, здригнися, грім! руш, покотися, пролийся, зла хмара, припини тужливе томленье!

Але хмара не рухалася. Вона як і раніше давила безмовну землю... і тільки немов пухнула так темніла

И от по одноколірній її синявому замигтіло щось рівне й плавно; не дати не взяти біла хусточка або сніжна грудка. Те летів з боку села білий голуб

Летів, летів - все прямо, прямо... і потонув за лісом

Пройшло кілька митей - та ж стояла жорстока тиша... Але глядь! Уже дві хустки миготять, дві грудочки несуться назад: те летять додому рівним польотом два білих голублячи

И от, нарешті, зірвалася бура - і пішла потіха!

Я ледь додому добіг. Верещить вітер, метається як скажений, мчаться руді, низькі, немов у жмути розірвані хмари, усе закрутилося, змішалося, захльостав, захитався стрімкими стовпами завзята злива, блискавки зліплять огнистою зеленню, стріляє як з гармати уривчастий грім, запахло сіркою...

Але під навісом даху, на самому краюшке слухового вікна, рядком сидять два білих голуби - і той, хто злітав за товаришем, і той, кого він привів і, може бути, урятувався

Нахохлились обоє - і почуває кожний своїм крилом крило сусіда...

Добре їм! І мені добре, дивлячись на них... Хоч я й один... один, як завжди.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе