Виклад «На ялиновому струмку» — (Козаків)

У лютому на півночі, на Білому мгрг, починається звіробійний промисел

З Архангельська в море виходять криголами. На щоглах, на особливих площадках сидять люди з біноклями, оглядають крижини, і як помітять на крижині чорні цятки тюленів, так криголам зупиняється, звіробої сходять на лід і починають полювати на тюленів

Але не тільки із криголамів полюють на тюленів, а й з берега. У самих глухих місцях коштують на березі звіробійні хатинки. Одна така маленька хатинка стояла на Ялиновому струмку, і от який там один раз випадок вийшов. Устали якось ранком звіробої, включили радіо, затопили грубку, сталі гріти чай. Подивився один з них у віконце й закричав:

- Хлопці, тюлені!

Вискочили звіробої з хатинки із гвинтівками, дивляться - на льоді недалеко від берега ціла череда тюленів. Піднялася отут часта стрілянина. І хоч законом строго заборонено вбивати самок тюленів, у яких маленькі дитинчата є, але в поспіху бували випадки, що й убивалися

Так і цього разу... Підстрелив хтось поспіхом мати, а з нею був маленький тюлененок, дня два тільки як народився. Крихітним він був і жовтого кольорів. Усе в ньому була маленьке: голівка нагострена, тільце, шийка... Але удивительней усього були його ока. Таких більших чорних очей немає ні в кого більше. І така туга була в цих очах, таке горе, такі великі сльози котилися по мордочці, що неможливо було на нього дивитися

Помори - люди суворі. Все життя тюленів б'ють, улітку рибу ловлять. У тиху погоду й у шторми однаково по морю ходять на маленьких мотоботах, самі не раз в очі смерть видали. Усякого надивився кожний за своє життя. А отут раптом їм важко якось, ніяково на серце стало. Вирішили тюлененка в хату взяти погрітися

Як не жалували його звіробої, а довелося б неминуче загинути тюлененку без матері. Ніколи було звіробоям займатися з ним, треба була справа робити. Але на інший день із ранку прибіг на лижах до дядька Зосимові онук Вася, цукру приніс, тютюну, ватрушок свіжих, молока... Він взяв тюлененка в школу, у живий куточок

Всю зиму доглядали хлопці за звірком. Годували його спершу молоком, а потім, коли підріс, стали рибу давати. До усім він ставився добре, довірливо, нікого не цурався, але із всіх особливо відрізняв одного Васю. А коли наступила весна й зійшов лід, піднявся в школі спор. Одні пропонували тюлененка в зоопарк відправити, інші хотіли його випустити на волю. Сперечалися, сперечалися й вирішили все-таки випустити тюлененка вморе.

Пустили його на берег до самої води, а він нічого не розуміє, забув усе. Облило його раз хвилею, інший раз обдало, раптом він зрозумів щось, ластами, хвостом зашльопав - верб воду. Потім він вибрався на глибоке місце й пірнув. Здався він знову вже далеко - чорною крапкою. Довго ця крапка на одному місці погойдувалася, і всім здавалося, що тюлененок на берег дивиться, прощається

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе