Виклад: «Учитель» – (Астафьев)


Чудова людина, що зустрілася мені на початку життєвого шляху, був Ігнатій Дмитрович Рождественський, сибірський поет. Він викладав у нашій школі російська мова й літературу, і вразив нас учитель із першого погляду надмірною короткозорістю. Читаючи, учитель наближав папір до особи, водив по ній носом і, рівно б сам із собою розмовляючи, тикав у простір вказівним пальцем: «Чудо! Дивно! Тільки російської поезії отаке дано!»

«Ну, такого малохольненького ми швидко сшама-ем!» - вирішив мій розбійний п'ятий «Б» клас

АН та ба! На уроці літератури вчитель змусив усіх нас підряд читати вголос по двох хвилини з «Дубровского» і «Бородіна». Послухавши, без церемоній кидав, сердито блискаючи товстими лінзами окулярів: «Орясина! Недоук! Під стелю вимахнув, а читаєш по складах!»

На уроці російської мови вчитель наш так розійшовся, що проговорив про слово «яр» ціла година й, коли наступила зміна, здивовано подивившись на годинники, махнув рукою: «Добре, диктант напишемо завтра».

Я добре запам'ятав, що на тім уроці в класі ніхто не тільки не балувався, але й не ворушився. Мене вразило тоді, що за одним коротеньким словом може ховатися так багато змісту й значень, що вес-те можна осягти за допомогою слова й людина, що знає його, що володіє їм, є людина великий і богатий. Уперше за увесь час існування п'ятого «Б» навіть у відспіваних бешкетників і ледарів у графі «поводження» замаячіли відмінні оцінки. Коли в нас пробудився інтерес до літератури, Ігнатій Дмитрович став приносити на уроки свіжі журнали, книжки, листівки й обов'язково читав нам уголос хвилин десять - п'ятнадцять, і ми все частіше й частіше просиджували навіть зміни, слухаючи його.

Дуже полюбили ми самостійну роботу - не викладу писати, не зубрити напам'ять довгі вірші й прозу, а складати, творити самим

Один раз Ігнатій Дмитрович стрімко влетів у клас, велів дістати зошита, ручки й писати про те, хто і як провів літні канікули. Клас заскрипів ручками

Не далі місяця назад я заблудився в заполярній тайзі, пробув у ній четверо доби, смертельно злякався спочатку, потім отямився, тримався по^-тайговому вміло, непохитно, залишився живий і навіть застуди великий не добув. Я й назвав свій шкільний твір « Живий ».

Ніколи ще я так не намагався в школі, ніколи не захоплювала мене з такою силою паперова робота. З таємним хвилюванням чекав я роздачі зошитів із творами. Багато хто з них учитель ругательски лаяв за примітивність викладу, головним чином за відсутність власних слів і думок. Стос зошитів на класному столі ставав усе менше й менше, і незабаром там сиротливо заголубів тоненький зошит. «Моя!» Учитель взяв неї, дбайливо розгорнув - у мене серце завмерло в груди, жаром пробрало. Прочитавши вголос мій твір, Ігнатій Дмитрович підняв мене з місця, довго пильно вдивлявся й нарешті тихо мовив рідку й тому особливо дорогу похвалу: «Молодець!»

Коли в 1953 році в Пермі вийшла перша книжка моїх оповідань, я поставив перший у житті автограф людині, що прищепив мені поважність до слова, розбудив спрагу творчості

Если домашнее задание на тему: » Виклад: «Учитель» – (Астафьев) оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.