Зазначте основні особливості любовної лірики Олександра Пушкіна


У любовній ліриці Пушкін створює нову мережу цінностей, яка спирається на життєву мудрість і гуманізм. Гуманізм проявляється

В його поважному ставленні до коханої, він визнає за нею право на вибір, навіть коли цей вибір не на його користь. Найхарактерніший приклад — поезія «Я вас любив». Його любов — це насамперед любов до обраниці, а не до самого себе, до свого почуття. Любов, за Пушкіним, це не аномалія (як часто зо бражували її романтики), це природний стан душі людини, і навіть коли це почуття не викликає взаємності, воно приносить радість, а не страждання.

Благородство пушкінських почуттів, які не підкоряються обставинам, невідступність поривань, безкорисливість кохання поета відкриваються у вірші «Я вас любив», написаного у 1829 році. Воно присвячено конкретній жінці, але з такою майстерністю передає загальнолюдські почуття, що давно вже стало взірцем світової лірики, близьким й зрозумілим кожному серцю, що кохає:

...Я вас любил безмолвно, безнадежно, То робостью, то ревностью томим, Я вас любил так искренне, так нежно, Как дай вам Бог любимой быть другим.

Здається, не було у світі поета, який не оспівував би кохання, але мало кому вдалося так передати музику кохання, самовідданність та благородство почуття. Поет кохав по-земному, і слова в нього були земними.

Верхом цього циклу є вірш «До А. П. Керн» («Я пам’ятаю чудову мить»). Не одноразово до цього вірша звертались музики, композитори. Більше 20 романсів написані на слова вірша.

«До А. П. Керн» написане в Михайловському. Пушкін уперше познайомився з Керн в Петербурзі в домі Оленіних, на початку 1819 року. Тоді поет був зачарований її привабливістю. Після цієї зустрічі пройшло шість років, і Пушкін знову побачив Керн влітку 1825 року, коли вона приїхала до своєї тітки до Тригорського.

Раптовий приїзд Анни Петрівни сколихнув в душі поета забуті почуття. Він знову був схвильований, відчув повноту життя, радість творчого натхнення, насолоду і хвилювання кохання.

Невдовзі він написав вірш «Я пам’ятаю чудову мить», який подарував у день від’їзду А. П. Керн. Зустріч з Керн — стимул для відображення того високого настрою душі, того захоплення, щастя, зворушливості, що відчував у цю «чудову мить» поет:

И сердце бьется в упоенье, И для него воскресли вновь И божество, и вдохновенье, И жизнь, и слезы, и любовь.

Як змінюється кохання в ліриці Пушкіна? У Лицеї кохання — це натхненне страждання. В період південного заслання любов починає звучати, як поєднання із стихією життя, природи, любов — це натхнення творчості. Вірші Пушкіна відкривають кохання як невід’ємну стихію серця людини.

«Я пам’ятаю чудову мить». Чому Пушкін кохання називає «чудовою миттю»? Незважаючи на тендітність («мимолетное виденье», «голос нежный») кохання, його не можна вбити ні сумом, ні «томленьями грусти безнадежной», ні «тревогой шумной суеты». Внутрішні і зовнішні обставини протистоять коханню, але не стирають його. Та все ж час витискає кохання, веде до забуття: «милі риси» стали «небесними».

Заслання, здається, вбило душу людини. Але любов воскресла знову і повела до почуттів, сильніших, ніж в минулому. Насолода повнотою життя приходить до поета. Мить виявляється сильнішою за роки, тендітна краса сильніша могутньо го пориву бурь.

І в цьому для Пушкіна чудо кохання, з яким разом «воскресли вновь и божество, в вдохновенье, и жизнь, и слезы и любовь».

Висновок. Кохання Пушкіна — земне почуття, воно опирається на життєву мудрість і гуманізм. Вірші поета передають загальнолюдські почуття, тому вони зрозумілі й близькі кожному, хто кохає.

Опорні слова і поняття: кохання як загальнолюдська цінність, інтимна лірика, благородство почуттів, кохання як «стихія серця».

Я мить чудову пам’ятаю, Коли мені з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти.

В сумній холодній безнадії, В людській тривожній метушні Звучав твій голос, наче мрії, У снах з’явилась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівні Розвіяв вітер часу злий, І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання Минали дні мого життя Без божества і без кохання, Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю, Моїм очам з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти.

І серце б’ється знов огнисте, В моїй душі воскресли знов І божество, й натхнення чисте. Й життя, і сльози, і любов.

Переклад В. Сосюри

Если домашнее задание на тему: » Зазначте основні особливості любовної лірики Олександра Пушкіна оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.