Давньоруська література: Повість про Карпа Сутулове

ПОВІСТЬ ПРО КАРПА СУТУЛОВЕ - давньоруська новела, що з'явилася на Русі на рубежі XVII і XVIII вв. Вона залучала читачів цікавим сюжетом, близьким до народної казки. Багатий купець Карпо Сутулов, відправляючись по торговельних справах у Литовську землю, просив свого друга багатого купця Панаса Бердова постачити його дружину Тетяну грішми, якщо їй не вистачить їх до приїзду чоловіка. Через три роки Тетяна звернулася до Панаса Бер-дову, але той порушив свою обіцянку й погодився дати їй 100 рублів тільки в обмін на її любов. Тетяна йде радитися до попа, своєму духівникові, а потім - до архієпископа, але ті обіцяють їй гроші на тих же умовах, що й купець. Тетяна призначає їм побачення в себе будинку одному за іншим і хитрістю змушує всіх трьох забратися в скрині, із двох знявши верхній одяг, а архієпископа, переодягши в жіночу сорочку, що було зовсім неприпустимо за церковними правилами. Воєвода, до якого Тетяна доставила скрині, посміявся над невдачливими коханцями й наклав на них штраф, поділивши гроші Статьяной.

У П. виведені персонажі, добре знайомі російському читачеві: Тетяна, звичайна світська жінка, купці, клірики, що не відрізняються моральним поводженням. У чомусь ці герої те саме що й персонажі перекладних західних новел типу “Декамерона” Бокаччо. Тетяна проявляє кмітливість, хитрість, уміє звернути життєві утруднення у свою користь. П. ставиться до демократичних смеховим добуткам Древньої Русі. Комедийни багато хто її ситуації - обман, перевдягання, прятание в скринях, нарешті, сцена появи невдачливих коханців на воєводському дворі. Схований сміх П. і в її “перевернутості”: не священики наставляють жінку на шлях щирий, а вона повчає їх за допомогою виречень, близьких до текстів Священного писання. Можливо, гумор таїться й у значенні імен: прізвище Бер-дов може визначати людини, що відступає від свого слова (“бер-до-деталь ткацького стану; бердить- подавшись уперед, задкувати, откачиваться назад, як бердо, задкувати від слова або справи” - Даль В. Тлумачний словник.-М., 1955.-Т. 1.-З. 81-82); слово “сътулитися” - зникнути зустрічається в псковських документах і в співвіднесенні із прізвиськом Карпа, Сутулов, можливо, характеризує його роль у П.; ім'я героїні - Тетяна, по-гречески “упорядниця”, “засновниця”, могло бути обране автором навмисно.

Майстерність автора П. указує на професійного письменника, хоча визначити точно, з яких соціальних шарів він вийшов, не представляється можливим. Він добре володів книжковими прийомами й був знаком з особливостями усної народної творчості

Як відзначали дослідники, сюжет П. не оригінальний. Він широко розповсюджений у світовій літературі. Російська версія найбільш близька до казок, що існують у східних літературах - давньоіндійської, древнеарабской, перської, турецької, афганської й ін. (див.: Ольденбург С. Ф. Фабліо східного походження // ЖМНП.- 1907.-травень.-З. 46-82). Висловлювалася думка про те, що й на Русі цей сюжет поширювався спочатку у вигляді усної казки. Однак у російському, українському, білоруському фольклорі немає жодного добутку, що містить всі мотиви П. Найбільш близький до давньоруського сюжету казка А. К. Баришниковой “Розумна дружина”, записана у Воронезькій області, але й у ній зовсім інша кінцівка й відсутній ряд важливих деталей (див.: Пісні й казки Воронезької області.- Воронеж, 1940.- С. 180-182; Примеч.- С. 229-230, № 5).

П. дійшла до нас в одному дуже старому списку, що належав проф. М. И. Соколову, зараз цей список зберігається в Москві в Рукописному відділі Державного Історичного музею. Текст, підготовлений до печатки М. И. Соколовим, був виданий в 1914р. його сином Ю. М. Соколовим. Всі інші видання тексту засновані на виданні Ю. М. Соколова. В 1988 р. текст був знову виданий по рукописі М. Д. Каган і Н. А. Кобяк Ю. К. Бегуновим (у німецькому журналі).

М. Д. Каган

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе