Лисенко — Формування фонемної структури слова в дитячого мовлення

А. И. Лисенко ФОРМУВАННЯ ФОНЕМНОЇ СТРУКТУРИ СЛОВА В ДИТЯЧОГО МОВЛЕННЯ (Дитяча мовлення як предмет лінгвістичного дослідження. - Спб., 2004.

- С. 156-159) Дослідження являє собою результат спостережень автора за мовним розвитком однієї дитини у віці від 1.09 до 3.05 років.

Протягом 9 місяців (з моменту різкого збільшення активного словникового запасу в 2.04 до встановлення нормативної вимови більшості слів в 3.01) велися практично щоденні щоденникові записи. Усього було зафіксовано близько 1800 одиниць. Вимовні дитиною слова записувалися без використання яких би те не було додаткових символів. Ціль дослідження - з'ясувати, як і на основі чого дитина будує звуковий вигляд вимовних їм слів.

На першому етапі роботи слова дитини рівнялися з відповідними "дорослими"словами. Практично завжди вірно передавалися якість ударного голосного й ритміко-складова структура слова (кількість складів і місце наголосу). Голосні в заударній частині слова (після ударного голосного) також звичайно зберігалися.

Переднаголосна частина слова дитини часто будувалася за допомогою редуплікації, і в такий спосіб ненаголошені голосні збігалися з ударним: прилетіла "пепепеля" (2.04). Таким чином, склад і порядок голосних у слові дитини могли бути отримані за допомогою лінійних перетворень складу й порядку голосних відповідного "дорослого" слова. Застосування подібного припущення до складу й порядку приголосних привело до негативного результату. Виявилося неможливим сформулювати загальні для всіх слів правила переходу від "дорослого" слова до слова дитини лише шляхом лінійних перетворень, таких як спрощення груп приголосних або асиміляція. По-різному в різних словах могли передаватися не тільки ті самі групи приголосних, але й співпадаючі послідовності звуків в однаковому положенні щодо ударного складу: цукерка "лелетя"(2.04) - цукерок "веветька" (2.04); стрибала "лигага" (2.06) - торкала "ледядя" (2.06). Розглядалися лише стійкі одиниці: дитина принаймні кілька разів вимовила слово зазначеним образом.

При аналізі звукового вигляду слів дитини виявилося, що при виборі й розміщенні приголосних особливе значення мала ознака місця утворення. Наприклад, губні приголосні частіше з'являлися в переднаголосній частині слова, чим у заударній. Слова, що мають подібний склад, але різний порядок приголосних, могли передаватися практично однаково: хусточка "патотик" (2.05) - ганчірочка "патитька" (2.05).

70% всіх зафіксованих у процесі спостереження слів мали той самий відносний порядок приголосних: губний - передньоязиковий - задньоязиковий. Наприклад: бегемотик "маненетик" (2.04); расчесочка "лелетитька" (2.04).

Всі одиниці, зафіксовані за перший місяць спостереження (усього 326), мали зазначений відносний порядок приголосних у межах однієї й тої ж (переднаголосної або заударної) частини слова. Далі був зроблений аналіз слів з погляду ознак способу утворення й сонантности складових приголосних. Тут також були виявлені певні закономірності. Так, якщо в межах однієї й тої ж частини слова є й сонант, і шумний приголосний, сонант завжди перебуває ближче до ударного голосного.

Якщо поруч (у переднаголосній або заударній частині слова) є й проривний, і щілинний, ближче до ударного голосного виявляється щілинною: пливуть "булють" (2.04); динозаврик "вававалик" (2.04); кораблики "балялики" (2.04). Описані ознаки (місця утворення, способу утворення й сонантности) є релевантними в мові дитини й достатніми для формального опису звукових одиниць.

Таким чином, слово дитини може розглядатися як єдина й неподільна одиниця, у якій всі приголосні взаємообумовлені, а приголосного як фонеми, що характеризується власним набором диференціальних ознак, у мові дитини ще немає. При порівнянні дитячих слів з вихідними виявилося, що в 80% випадків приголосні ударних і першого заударного складів передаються правильно. У противному випадку при переході змінюються значення одного або декількох ознак цих приголосних - видимо, під впливом навколишніх приголосних.

Приголосні переднаголосної й заударної частини слова можуть бути добудовані відповідно до описаних закономірностей розподілу значень релевантних ознак приголосних протягом слова. На підставі отриманих даних пропонується метод побудови слова дитини по вихідному. На першому етапі виділяються деякі найбільше "яскраві" характеристики вихідного слова (ознаки приголосних в ударних і першому заударному складах, наявність у слові губного приголосного, наявність приголосного до наприкінці слова). Ці характеристики так чи інакше передаються в слові дитини. Наприклад: збирати "балялять" (2.04). Тут вірно передані основні ознаки приголосних ударних і першого заударного складів (Р і Т) і наявність у слові губного Б. Приведемо інший приклад: динозаврик - "вававалик" (2.04). Тут переданий щілинний характер приголосного ударного складу, однак змінене значення ознаки місця утворення для досягнення найбільш кращого порядку приголосних губний - передньоязиковий - задньоязиковий.

Така зміна можливо завдяки наявності губного В у першому заударному складі. На другому етапі для збереження ритміко-складової структури слова необхідна кількість складів добудовується за допомогою редуплікації

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе