Образ простого народу в романі «Війна й мир»

1867 рік. Л. М. Толстой закінчив роботу над епохальним романом своєї творчості «Війна й мир». Автор відзначав, що в «Війні й світі» він «любив думку народну», поетизуючи простоту, доброту й моральність російської людини. Цю «думку народну» Л. Толстой розкриває, зображуючи події Вітчизняної війни 1812 року. Не випадково Л. Толстой описує війну 1812 року лише на території Росії. Історик і художник-реаліст Л. Толстой показав, що Вітчизняна війна 1812 року була війною справедливої. Обороняючись, росіяни підняли «кийок народної війни, що карала французів на той час, поки навала не буде припинене». Війна докорінно змінила життя всього російського народу

Автор уводить у роман безліч образів мужиків, Солдатов, чиї роздуми, міркування в сукупності становлять народне світовідчування. Непереборна сила російського народу повною мірою відчувається в героїзмі й патріотизмі жителів Москви, змушених кинути рідне місто, свій скарб, але не скорених у душі; селяни відмовляються продавати ворогам продукти харчування й сіно, створюють партизанські загони. Теперішніх героїв, стійких і твердих у виконанні свого військового обов'язку, показав Л. Толстой в образах Тушина й Тимохіна. Більш виразно тема народної стихії розкривається в зображенні партизанської війни. Товстої створює яскравий образ партизана Тихона Щербатова, що самовільно приєднався до загону Денисова й був «самою корисною людиною в загоні». Платон Каратаев - узагальнений образ російського селянина. У романі він з'являється на тих сторінках, де зображене перебування Пьера в полоні. Зустріч із Каратаевим багато що змінює у відношенні Пьера до життя. Глибока народна мудрість начебто сконцентрована в образі Платона. Це мудрість спокійна, розсудлива, без хитрувань і жорстокості. Від її Пьер змінюється, починає по-новому відчувати життя, обновляється душею

Ненависть до ворога однаковою мірою відчували представники всіх шарів російського суспільства, і патріотизм і близькість до народу найбільш властивим улюбленим героям Толстого - Пьеру Безухову, Андрієві Болконскому, Наташе Ростовой. Проста російська жінка Василиса, і купець Феропонтов, і сім'я графа Ростова відчувають єдність у бажанні допомогти країні. Духовна сила, що виявив російський народ у Вітчизняній війні 1812 року, це та сама сила, що підтримувала діяльність Кутузова як талановитого росіянина й полководця. Він був вибраний головнокомандуючим «проти волі государя й згідно , з волею народу». Саме тому, уважає Толстой, Кутузов зміг виконати свою більшу історичну місію, тому що кожна людина чогось коштує не сам по собі, а лише тоді, коли він - частина свого народу. Завдяки єднанню, високому патріотичному підйому й моральній силі російський народ здобув перемогу ввойне.

«Думка народна» - головна ідея роману «Війна й мир». Товстої знав, що просте життя людей, з його «особистими» долями, перипетіями, радістю становлять долю й історію країни. «Я намагався писати історію народу», - говорив Толстой, народу в широкому розумінні цього слова. Тому «думка народна» грає для автора величезну роль, затверджує місце народу як вирішальної сили вистории.

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе