Переказ: Людмила Петрушевская. ЧОЛОВІЧА ЗОНА


Кабаре

Діючі особи

Доглядач

Ленін

Гітлер

Бетховен

Эйнштейн

Дія відбувається в античному театрі

Доглядач (сидить за столиком як режисер). Так. Як усім нам отут уже відомо, п'єси Шекспіра написала одна графиня, кличка "Голубка". Ну й Бог з нею. Граємо наш чоловічий варіант. Починаємо. Де в мене Ромео, де Джульетта?

Гітлер. Я... Джульетта.

Доглядач. Був же Бетховен

Гітлер. Він же не чує ні кляпа. Глухий

Доглядач. Бетховен!

Ленін штовхає Бетховена

Бетховен. Я! (Всовує слуховой апарат.)

Доглядач. Ти Джульетта.

Бетховен. Я ліс. Ні, я місяць

Доглядач. А хто Гітлера призначив?

Гітлер. Ви самі вчора.

Доглядач (читає список). Нічого подібного

Ленін. Було, було

Доглядач. Я поки не з розуму зіскочив. Гітлер не може бути Джульеттой.

Гітлер (складаючи ручки, жіночим голосом). Можу! Ромео! Мабуть сюди!

Доглядач. Ромео... Ромео в нас Эйнштейн. А ти, Гітлер... Ти будеш у нас годувальницею. Так. Джульетта Бетховен. Так. Репетируємо із цифри п'ять, Джульетта скормилицей.

Бетховен (неспокійно). Що він сказав?

Ленін. Джульетта скормилицей.

Бетховен. А роль?

Л е н и н. А ти не вивчив?

Бетховен. Ась?

Ленін. Глухий, чи що? Як глухий перевертень сидить

Доглядач. З п'ятої цифри

Бетховен. А.

Гітлер. Щось я, Джульетта, турбуюся

Бетховен. А що?

Гітлер. Мені не подобається твій стан

Бетховен. А що?

Гітлер. Я здаю в прання твої простирадла...

Бетховен. І що?

Гітлер. І вже два місяці вони чисті

Бетховен. Ну й що?

Гітлер. Я не повірю нізащо, що ти стала така акуратна дівиця

Бетховен (неспокійно). І що далі?

Гітлер. Раніше один тиждень на місяць я міняла тобі простирадла кожний день

Бетховен. А в чому справа?

Гітлер. Я знаю тебе, ти сильна по своїй натурі, у тебе відбуваються рясні місячні, ти вся заливаєшся по ночах...

Бетховен. І що тепер?

Гітлер. А тепер уже два місяці все чисто.

Бетховен. І що із цього?

Гітлер. Треба вийти заміж якомога швидше, сьогодні або завтра.

Бетховен. Навіщо?

Гітлер. Семимісячні, чи бачиш, народжуються міцні, але вже шестимісячні... шестимісячні виживають погано, це може викликати ажіотаж, якщо шестимісячний народиться чотири кіло вагою. Треба вийти заміж сьогодні.

Бетховен (щиро). Чому це?

Гітлер. Тоді хоча б твоя дитина народиться через сім місяців

Бетховен. Хто сказав?

Гітлер. Господи, вона зовсім безневинна! Нічого не розуміє, що сней.

Бетховен (тужно). Що бурмоче, не знає. (Трясе слуховой апарат.) Алі

Гітлер. Так. Сьогодні бал, сьогодні приведеш прямо сюди батька цього дитини

Бетховен. Я слухаю, алі. Я не можу батька дитини привести сюди, алі

Гітлер. Могла з ним переспати, тепер вийди за його

Бетховен. Немає.

Гітлер. Ну не впирайся

Б е т х о в е н. Я не можу, алі

Гітлер. Ну чому?

Бетховен. Нас ніхто не обвінчається

Гітлер. Я домовлюся із братом Лоренцо, по-моєму, я з ним спала

Бетховен. Немає! Ні, алі

Гітлер. Ав чим справа, алі?

Бетховен. Так. (Дивиться убік, б'є носком об підлогу. Соромиться.)

Г и т л е р. А хто він? Хто батько?

Бетховен. А?

Гітлер. Алі!

Бетховен. Батька не видам, алі

Гітлер. Повторите, погано чутно. Передзвонитеся

Бетховен. Як чуєте, прийом. Я Ромашка!

Гітлер. Ромашка, вас чую добре. Диктую по буквах, к-т-о о-т-е-ц! Ольга Тимур Веремій Цецилія хто?

Бетховен. Батько?

Гітлер. Костянтин Тимур Огульберди! Хто!

Бетховен. В. И. Ленін. Вася Ира Ленін

Ленін. Немає.

Гітлер. Так... Я ж з тебе око не спускало з тих пор, як ти початку плутатися із братом... Це що, від нього?

Ленін. Якщо він про вчорашнє, то я просто порвав його по руці

Гітлер. Це буде в тебе племінник від брата?

Бетховен. Немає. (Пинает носком підлога. Соромиться.)

Гітлер. А хто?

Бетховен. Я нічого й ніколи тобі про батька не скажу. Запам'ятай. Нічого про батька, про тата ні слова

Гітлер (ойкає). Ах він сволота! Мало що він спить зі своїми синами, тепер і на дочку перейшов! Так... Нічого собі: ти народиш від батька, тобі це буде брат, а йому онук, і сам собі ця дитина буде дядько! Сам собі дядько

Ленін. Але не від мене дядько

Доглядач (прокидаючись). П'ята цифра!

Бетховен. Залиш мене, годувальниця, ти дурка

Гітлер. Мене нещасної зробив, а дружину

штовхає взагалі на капості які...

Ах ми пропащі, алі, а взагалі

Яка гарна людина твій тато,

Коли він поза сім'єю або, алі,

Коли він спить зубами кстенке.

Бетховен. Я папку люблю

Гітлер (гаряче). Його всі люблять, окромя Монтекки. Слухай, а за кого тобі вий-те? Всі навкруги ходять заручені із семи років! А твій наречений така гидота!

Бетховен. Фу. Пітний, жирний, від нього пахне рибою. Засипає відразу, і хропти, хропти!

Гітлер. Ая й не подумала. Прийде тобі за нього виходити. Він у тебе часто буває?

Бетховен. Щодня як на чергування. Але я його не хочу

Гітлер. Уже прийде. Може бути, це його дитина. .

Бетховен. Ні, я що, дурочка! Я йому не дозволяю. Обходиться сам. Противний!..

Гітлер. Ну чи мало... Припишеш... Він не розуміє, мабуть.

Бетховен. Я його більше не хочу, чуєш? Знайди мені кого-небудь

Гітлер. Ну всі, от звуки музики, починається бал. Переодягнися в усі біле, я тобі зараз кого-небудь приведу

Доглядач (прокидаючись). Так. Де в нас Місяць? Ленін, ти Місяць?

Ленін. Я Місяць. (Звертає рот на сторону.)

Доглядач (позіхаючи). Хто в нас Ромео? Эйнштейн!

Эйнштейн. Я. (Витягає скрипку.)

Доглядач. А от цього не треба. Ти що, почнеш грати на скрипці, вас із Джульеттой відразу застукають. Танцюй поки на балі з годувальницею. Гітлер! Танцюєш із Эйнштейном. Ромео танцює з годувальницею. Джульетта вся в білому!

Гітлер і Годувальниця танцюють, Бетховен тим часом переодягається в усі біле, тобто залишається в кальсонах і майці. Эйнштейн із Гітлером танцюють "Кумпарситу" з різкими поворотами голови. Гітлер ховає скрипку за лаштунками

Гітлер (притискаючи Эйнштейна). Такий молоденький! Первоходка, мабуть?

Эйнштейн (хрипнуло). Ти помиляєшся, тітка! Мені далеко вже не чотирнадцять!

Гітлер. Підемо до мене?

Эйнштейн. А якщо мене з тобою побачать?

Гітлер. Ну й побачать, алі. А я тебе зате познайомлю Сджульеттой.

Ідуть Кбетховену.

Бетховен. Ох! (Коштує в подштанниках, тремтячи.) Гітлер. Джульетта, ти так хотіла познайомитися з Ромео! Бетховен. Ох. Эйнштейн. Це... Джульетта? Г и т л е р. А хто ж ще?

568

Эйнштейн. Я неї собі представляв не такий

Гітлер. Що, виявилася багато краще?

Эйнштейн. Ой, я скрипку забув. Щас повернуся. (Повертається йти.)

Гітлер. Ти, єврейська морда! Коштуй тут. Скрипка вам двом ні до чого зараз.

Эйнштейн. Я більше ні секунди тут не залишуся, мене давно кликали в Америку!

Гітлер. А в Освенцим не хо? А по ха не хо?

Эйнштейн. Ти дика, некультурна жінка, я не бажаю мати з вами нічого загального, ти теперішній Гітлер у спідниці!

Гітлер. Я ща прийду. (Виходить крадькома.)

Бетховен. Ви що, граєте на скрипці?

Эйнштейн. Так, із семи років. Я ще не вмів говорити, думали, що ідіот, і вирішили хоча б навчити мене грати на скрипці, чи мало, можна на вулиці заробити... Що ще візьмеш сидиота.

Бетховен (загоряючись). А мене, знаєш, учив грати... знаєш такого Сальери? Композитора такого?

Эйнштейн (обережно). У сьомому бараку?

Бетховен (мрячно). Ні, він не тут.

Эйнштейн. Це та історія з Моцартом?

Бетховен. Там багато наклепу. У Моцарта завжди було погано зі стільцем

Эйнштейн. Принесу скрипку, зіграємо?

Бетховен. У мене є скрипковий концерт, ля-ля-ля. (Співає.)

Эйнштейн. Скрипку Гітлер у мене сховав, дурень

Бетховен. А мене він любить. Гітлер любив Бетховена

Эйнштейн. І Ленін тебе любить, соната Аппассионата.

Ленін негативно трясе головою, потім спохвачується й знову кривиться

Бетховен. Мене багато хто люблять

Эйнштейн. Поки цей (убік Доглядача) спить, я скажу: мене отут ніхто не може оцінити, а заробляю я скрипкою, почну грати, вони відразу сунуть мені кубок з амброзією й просять: тут більше не грай. А в іншому - ну хто тут знає, хто я й що таке е дорівнює мц квадрат!

Бетховен. А че це?

Эйнштейн. Довго пояснювати

Ленін (раптово). Так, тут, у цих умовах, ніхто не обертає уваги. Кок в еміграції. Ідеш - ніхто не довідається, навіть у твою сторону не дивляться. А будинку, у Росії, доводилося натягати перука, голити вся особа, так на мене кидалися. Через це ми й зробили переворот, щоб усі дізнавалися, кидалися, але при цьому не засилали п'ять у Шушенское. Там теж усім однаково, Ленін, Ульянов, фиг-люянов... Ходять селяни, вони не в'їжджають, хто я

Доглядач (прокидаючись). Місяць! Едрит твою вноздрю.

Ленін. Я Місяць. (Безглуздо кривиться.)

Входить Гітлер

Бетховен (Гітлерові). А ти взагалі що сюди затесався, млинець! Ми ще не скінчили

Доглядач. З п'ятої цифри! Місяць пливе по небесах!

Ленін, кривлячись, загрібає саженками.

Бетховен. Ромео, ти як морожений окунь, очі з поволокою, а сам фригидний такий

Гітлер (Эйнштейну). Треба, Алик, треба.

Бетховен. Ну його. Нянька! Нам удвох краще. Відкрий вікно так ляж до мене

Эйнштейн (з постелі). Така собі наречена, подштанники несвіжі

Гітлер. Ти думаєш тільки про те, Джульетта, з ким би переспати, а про справу забула. Я можу, звичайно, я завжди мою доцу люблю, але заміж я тебе не візьму, дитини на себе не запишу. Отут чоловік потрібний

Бетховен. З ним не спиться, нянька, тут так задушливо. Якийсь непоказний чоловік, а я адже чотирнадцятилітня й вбелом.

Эйнштейн (встаючи з постелі). Мені пора, місяць начебто заходить

Ленін робить спробу зайти, тобто опускається, крутячи тулубом як втвисте.

Доглядач (прокидаючись). Ще не зайшла!

Ленін піднімається, посміхається, рот на сторону, роблять паси руками

Бетховен. Тримаєте руки при собі, нахаба!

Доглядач. Ну не очікував я від вас такої халтури. Як будемо вічність проводити? Бездарно будемо проводити?

Эйнштейн. Тому що грають одні чоловіка

Доглядач. Так ну... у жіночій зоні Ромео теж грає яка-небудь... Голда Меир.

Гітлер. Баби бездарний склад. І жиди. Иинвалиди.

Эйнштейн хоче виїхати Вамерику.

Бетховен (Эйнштейну). Я сам Алик. (Гітлерові.) Я інвалід другої групи зі слуховим апаратом, ща, млинець, кровянкой умиєшся!

Доглядач. Гітлер зараз піде на общак, якщо так буде грати

Эйнштейн. Що таке общак, не зрозумію гумору. Доглядач. Він у нас взагалі кипить у казані, беремо його грати як першокласного актора. Гітлер. Не вірю!

Джульетта, доца, чим тобі не чоловік Цей нащадок роду знатного Ромео? Зізнайся, погодься, що буде краще вуж. Бетховен. Я боюся вужів

Л е н и н. Уже північ наближається, а все місяць проходить

Свій вічний шлях,

як зміна варти

у мавзолею Леніна мене.

Доглядач. Місяць заходить. Ранок

Ленін іде, як вартовий, друкуючи крок під дзенькіт курантів

Бетховен. Ромео, ніколи мені не було так добре, ні з родителями, ні із братом, ні спапой.

Эйнштейн (збентежений). Чого там! Моя ненька теж мною задоволена, недавно народила мені сестричку із двома ріжками й хвостом. Тато її гарненько заспиртував, на Новий рік буде настойка

Доглядач. Ленін, так місяць не заходить!

Ленін, дрібочучи, зображує танець маленьких лебедів

Гітлер. Зараз зіграємо весілля, у Джульетти народиться дочка з рогами!

Доглядач. Так, Ленін, Гітлер назад на общак, інші вільні!

Бетховен. Окріп тільки раку красить!

Фінал

Джерело: Скоропанова Ирина Степанівна РОСІЙСЬКА ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Если домашнее задание на тему: » Переказ: Людмила Петрушевская. ЧОЛОВІЧА ЗОНА оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.