«Подвиг художника» із кн. «Твоя палітра» (Каменева)

В 1508 році Мікеланджело Буонарроти підписав договір з татом Юлієм II. Італійський скульптор і художник зобов'язувався розписати плафон (потовк) Сікстинської капели1. Так називається довга й висока залу в папському палаці Вватикане.

Щоб розписати стеля (висота залу 18 метрів), за вказівкою художника поставили лісу. Працювати на них він міг тільки лежачи. Протягом чотирьох років художник, лежачи на спині, розписував плафон. Фарби капали йому на особу, тіло нило, але, захоплений роботою, він нічого не зауважував. Мікеланджело працював із шаленством, забуваючи про сон і їжу

Працюючи лежачи, великий майстер зіпсував собі зір. Довгі роки через він міг розглядати предмети, лише піднявши їх над головою

Скільки технічних труднощів переборов Мікеланджело! Тільки що закінчив він одну фреску (розпис водяними фарбами по сирій штукатурці), як ця частина стелі стала покриватися цвіллю, що зіпсувала написане. Довелося всю роботу починати спочатку.

Мікеланджело один розписав плафон площею більше 600 квадратних, метрів. Лише його учень Кондиви допомагав йому. Це була праця титана, це був подвиг художника

За що б не брався Мікеланджело, він завжди працював з гарячністю, увлеченно, з головою поринаючи у свої грандіозні задуми. Коли йому потрібний був мармур для статуй, він разом з робітниками спускався в каменоломню й там протягом багатьох місяців добував його.

Може бути, ти запитаєш: заради чого Микеландже-ло всі дні свого життя віддавав такій шаленої, такий всепоглинаючій роботі? Уяви собі, що ми задали б таке питання самому Мікеланджело. Імовірно, він просто не зрозумів би нас

Він не міг жити інакше. Зміст всього його життя був у цій безперервній творчій праці. Він прагнув розкрити самого себе, свої думи, свої почуття у творах мистецтва, і була ще в цій несамовитій праці величезна радість для майстра - радість творення, щастя творити

И от пройшло п'ять століть, як умер художник, а утвору його живі. І як п'ять століть назад, люди й зараз не перестають любуватися й сікстинським плафоном, і скульптурами Мікеланджело. Через століття дійшли до нас думки й почуття художника. Коли ми дивимося на юного сміливого «Давида», що встав на захист своєї країни, ми почуваємо, як гаряче любив батьківщину сам Мікеланджело, також зі зброєю в руках защищавший рідну йому Флоренцію

Ми любуємося величним розписом Сікстинської капели, і думки художника про красу й досконалість людини стають нам так само близькі й дороги, як і йому

И ми вдячні художникові за його колосальну працю, за його подвижническую життя, за прекрасні створення, які приносять нам глибока радість

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе