Про Чичикове й Собакевиче з поеми «Мертві душі» (Гоголь)


Коли Чичиков глянув скоса на Собакевича, він йому цього разу здався досить схожим на середньої величини ведмедя. Для довершення подібності фрак на ньому був зовсім ведмежих кольорів, рукави довгі, панталони довгі, ступнями ступав він і криво й навскіс і наступав безупинно на чужі ноги. Кольори особи мав розжарений, гарячий, який буває на мідному п'ятаку

Відомо, що є багато на світі таких осіб, над отделкою яких натура недовго мудрувала, не вживала ніяких дрібних інструментів, якось: напилків, буравчиків і іншого, але просто рубала із усього плеча: вистачила сокирою раз - вийшов ніс, вистачила в іншій - вийшли губи, більшим свердлом колупнула ока й, не обскобливши, пустила на світло, сказавши: «Живе!»

Такий же самий міцний і напрочуд стаченний образ був у Собакевича: тримав він його більш униз, ніж нагору, шиєю не перевертав зовсім і в силу такого неповороту рідко дивився на той, з яким говорив, але завжди або на кут грубки, або на двері. Чичиков ще раз глянув на нього скоса, коли проходили вони їдальню: ведмідь! доконаний ведмідь! Потрібно ж таке дивне зближення: його навіть кликали Михайлом Семеновичем. Знаючи звичку його наступати на ноги, він дуже обережно пересував своїми й давав йому дорогу вперед. Хазяїн, здавалося, сам почував за собою цей гріх і та ж година запитала: « чиНе потурбував я вас?» Але Чичиков подякував, сказавши, що ще не відбулося ніякого занепокоєння

Вошед у вітальню, Собакевич показав на крісла, сказавши знову: «Прошу!» Сідаючи, Чичиков глянув на стіни й на картини, що висіли на них. На картинах всі були молодці, всі грецькі полководці, гравіровані на весь зріст... Всі ці герої були з такими товстими стегнами й нечуваними вусами, що тремтіння проходило по тілу. Між міцними греками, невідомо яким образом і для чого, помістився Багратіон, худий, худенький, з маленькими прапорами й пушками внизу й у самих вузеньких рамках. Потім знову випливала героїня грецька Бобелина, що одна нога здавалася найбільше тулуба тих чепурунів, які наповнюють нинішні вітальні

Хазяїн, будучи сама людина здоров і міцний, здавалося, хотів, щоб і кімнату його прикрашали теж люди міцні й здорові. Біля Бобелини, у самого вікна, висіла клітка, з якої дивився дрізд темних кольорів з білими цяточками, дуже схожий теж на Собакевича. Майже протягом цілих п'яти хвилин зберігали мовчання; лунав тільки стукіт, вироблений носом дрозда об дерево дерев'яної клітки, на дні якої вудив він хлібні зернятка. Чичиков ще раз оглянув кімнату, і все, що в ній не було, - усе було міцно, незграбно в найвищому ступені й мало якусь дивну подібність із самим хазяїном будинку; у куті вітальні стояло пузате горіхове бюро на пребезглуздих чотирьох ногах, доконаний ведмідь. Стіл, крісла, стільці - усе було найважчої й неспокійної властивості, - словом, кожний предмет, кожний стілець, здавалося, говорив: «И я теж Собакевич!» або: «И я теж дуже схожий на Собакевича!»

(447 слів) (Н. В. Гоголь. Мертві душі)

Если домашнее задание на тему: » Про Чичикове й Собакевиче з поеми «Мертві душі» (Гоголь) оказалось вам полезным, то мы будем вам признательны, если вы разместите ссылку на эту сообщение у себя на страничке в вашей социальной сети.