Рецензія до повісті Страшна помста — художній аналіз

Повість була надрукована в 1832 році, у другій частині «Вечорів», з підзаголовком «Стародавнє минуле», знятим і наступними виданнями. У чорновому рукописі «Страшної помсти» був вступ, що мотивував включення цієї понести в коло розповідей пасичника Рудого Панька. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Рецензія до повісті Страшна помста. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) «Ви чи чули історію про синього (?) чаклуна? Це трапилося в пас за Дніпром. Страшна справа! На тринадцятому році чув і від від матері, і я не вмію сказати вам, але мені все чудиться, що відтоді спало із серця мого небагато веселощів. Ви знаєте те місце, що вище Києва перст на п'ятнадцять? Там і сосна вже є. Дніпро й у тій стороні так само широкий. ех, ріка! Море, не ріка! Шумить і гримить і начебто знати нікого не хоче. Начебто крізь сон, начебто знехотя ворушить роздольну водяну рівнину й обсипаєте» брижами. А чи прогуляється по ньньому в годину ранку або (вечора вітер, як усе в ньому затремтить, заметушиться: здається, начебто те народ) юрбиться. І весь тремтить і блискає л іскрах, як вовча вовна середи ночі. Що ж, добродії, коли ми з'їздимо (?) у Київ? Грішу я, право, перед богом: потрібно, давно б потрібно з'їздити поклонитися святим місцям. Коли-небудь уже на старість зовсім пора туди: ми з вами, Фома Григорович, зачинимося в келію, і ви також, Тарас Іванович! Будемо молитися й ходити по святим печерам. Які прекрасні місця там!»

Ця передмова, звернена до дячка Фомі Григоровичу, повинне було зв'язувати повість із усім циклом розповідей, частина з яких належала Фомі Григоровичу. Однак надалі Гоголь від нього відмовився й у друкований текст цей вступ не включив, - можливо, тому, що сам вигляд оповідача не відповідав героико епічному характеру оповідання

Основний мотив повести про великого грішника, зрадника батьківщини близький до фольклорних сказань; цей мотив Гоголь розробляв і в незакінченій історичній повісті «Гетьман».

«Страшна помста» витримана в тонах народної легенди й українських історичних «дум». Не говорячи вже про «думу» і піснях, складених Гоголем у наслідування українській народній творчості, повість буяє фольклорними образами, порівняннями, епітетами, написана співучою ритмічною прозою, що нагадує ритм українських «дум» (наприклад, опис бури на Дніпру на початку десятої глави).

Історичні мотиви повести перегукуються з «Історією русов» Г. Полетики (раніше невірно приписуваної Кописскому). В «Страшній помсті» позначився гарячий інтерес письменника до минулого України, до історії визвольної боротьби українського народу з польською шляхтою, - і це зближає її з патріотичним епосом Гоголя - «Тарасом Бульбой». Бєлінський, маючи на увазі героїчне звучання повести, порівнював «Страшну помсту» з «Тарасом Бульбой» - «...обидві ці величезні картини, - писав він, - показують, до чого може підніматися талант м. Гоголя» (В. Г. Бєлінський, т. I, .). Спочатку Данило Бурульбаш називався Бульбашка, що перегукувалося із прізвищем Тараса

Джерела:
Н. В. Гоголь Зібрання творів у семи томах. Тім перший. За редакцією С. И. Машинского, Н. Л. Степанова, М. Б. Храпченко. Видавництво : Художня література. Москва. 1966 рік
<

  
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Очерки и сочинения по русской и мировой литературе